Цікава Україна

by Iryna Pustynnikova
http://www.castles.com.ua/
©PANORAMA

Верхній замок або Замок Любарта - головна пам’ятка столиці Волині, Луцька. Це єдина з українських фортець, яку бачив чи не кожен житель країни. Хоча б тому, що тримав у руці купюру в 200 гривень. 28-метрова В’їзна башта Луцького замку місце на звороті банкноти заслужила. Ще б пак: ідею об’єднаної Європи вперше було озвучено саме в його стінах. І сталося це в 1429 році

Перша згадка про Луцьк з’явилася близько 1000 року, коли князь Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русі. Першим ділом князь велів збудувати тут фортецю, котра згодом не раз зупиняла нападників. Так, у 1150 р. Лучеськ (таку назву він мав у давнину) витримав шеститижневу облогу полків засновника Москви Юрія Долгорукого. Від граду каміння, яким лучани зустріли непрошених гостей, ледь не загинув син Долгорукого, князь Андрій Боголюбський.
Втім, у замку вміли не лише воювати, а й культурно відпочивати. У шахи грали точно: археологи знайшли різьблені кістяні фігури. Та в XIII ст. форпост, як і інші твердині Західної України, довелося “ліквідувати”. Це була вимога татар стосовно всіх територій, які платили їм данину: таким чином вони прагнули уникнути заколотів з боку місцевого населення.
Замок відродився в часи правління князя Любарта (у 1340-х). Люстрація, тобто опис твердині від 1545 р. стверджує, що в ті часи в Луцьку був не один, а два замки. Другим був Окольний замок, де жили міщани. Нині від нього збереглася лише башта Чарторийських і фрагменти стін.
Пам’ять людська зафіксувала, як насипав князь Любарт греблю до граду, загативши ріку Стир, як влаштував у В’їзній башті підйомний міст, як поступово замінював дерев’яні укріплення на муровані, домішуючи в розчин курячі яйця. А така кладка, як відомо, - на віки. В цій споруді добре помітно, як готика плавно переходить у Ренесанс: будівництво замку завершилося аж у 1542 р.

А в 1392 р. в міста з’являється новий хазяїн - князь литовський Вітовт Великий. У січні 1429-го він запрошує до Луцька європейських монархів аж з 15 держав. В гості до князя приїхали німецький монарх (він же імператор Священної Римської імперії) Сигізмунд, датський король Ерік IV, польський монарх Владислав II Ягайло, великі магістри Тевтонського та Лівонського орденів, легат Папи римського Мартіна V, великий князь московський Василій ІІ у супроводі митрополита Фотія і князів Тверського та Рязанського, посол візантійського імператора Іоанна VIII Палеолога, інші можновладці. Про сім’ї монархів та кількість челяді не варто й згадувати - всього прибуло понад 15 000 гостей. Сам же Луцьк тоді ледве налічував 5 000 мешканців. На “самміті” розглядалися важливі проблеми: спільна коаліція проти могутньої Османської імперії (ось звідки в Євросоюзу ноги ростуть!), рівні права для католицької та православної церков та, між іншим, коронація Вітовта. Папський нунцій уже віз до столиці Волині обсипану діамантами корону. Та чи вона зникла десь у дорозі, чи, як стверджує луцька легенда, її розрубали на шматки й розвезли по всій Європі, та стати королем Вітовту не судилося. Кузен Ягайло рішуче відмовився вважати Вітовта самодержцем, хоча володіння князя простягалися від Балтики до Чорного моря. Місцеві кажуть, що родич просто позаздрив красі діамантової корони.

А які витрати були! Лише на бенкет, що супроводжував зародження європейської дипломатії, пішло 700 волів, 1400 баранів, 100 зубрів і лосів, а вже гусей і курчат ніхто й не брався рахувати. Лилися ріки пива й меду, щодня по 700 діжок! Схоже, Середньовіччя рішуче ігнорувало сам термін “дієта”…

Легенди пам’ятають і наступного власника замку. Кажуть, що князь Свидригайло сім років пас овець на Волощині, доки не отримав у 1434 р. улюблений Луцьк у володіння. За Свидригайла місто претендує на об’єднавчий центр всієї України-Русі: в князівській раді 1436-38 рр. засідали київський воєвода та подільський староста. Та після смерті Свидригайла в 1452 р. Луцьк втрачає значення центру.

Проте історія замку на цьому не закінчилася. Три башти твердині - Владича, Любартова, Стирова - і нині стоять, з’єднані міцними обіймами 10-метрових стін. У Владичій містяться арсенал та унікальна колекція дзвонів. У Любартовій - виставка будівельної кераміки “Плитниця”. А камені фундаменту вказують на місце, де були палац Вітовта та церква Івана Богослова.
Щороку на замковій території проходять лицарські турніри “Меч Луцького замку”. І здіймається над міським базаром град Любарта: сакральне над буденним, вічне над сьогоденним. Так було в XIV столітті, так є зараз, нехай так буде і далі.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Адреса: Україна, м. Луцьк, вул. Кафедральна, 1.
Замок відкритий для відвідувачів щодня з 10-00 до 19-00. Вхідний квиток для дорослих - 4 грн., для дітей - 2 грн., екскурсія замком - 20 грн.
Екскурсії до Луцька влаштовують туристичні фірми:
Alta-Tour, Київ, тел.: +38 044 526 37 90. E-mail: info@alta-tour.com
Danapris, Київ, тел.: +38 044 2843337. E-mail: danapris@svitonline.com

Як дістатися до Луцька?

МАУ пропонують щоденні зручні рейси до Києва з найбільших міст Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.
Купуйте квитки на сайті МАУ.

По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 50 50.

Читайте також:

• Світязь — перлина Волині
• Казковий калейдоскоп Волині

©PANORAMA
Text and photos
by Iryna Pustynnikova
http://www.castles.com.ua/

Знаєте, як гарно на Хмельниччині на початку літа? Квітучі сади перетворюють села на біло-молочні озерця серед зелених м’яких пагорбів, а ліси й галявини вкриваються різнобарвним килимом. Тут ви побачите іншу Україну: не спокійну Волинь і не запальний карпатський регіон. Подоляни взяли в кожного регіону потрошки - і коктейль вийшов свіжий та апетитний!

Поділля - край одвіку прикордонний, а тому толерантний. Яскравий приклад тому - Хмельниччина, яка нині є зразком мирного співіснування різних народів. Тут віками пліч-о-пліч жили українці й поляки, євреї й татари, росіяни і німці. Тут тихо сусідять між собою церкви, костели, синагоги й кірхи. І на строжі цієї мирної ідилії стоять фортеці. Надто ласим був цей шматок землі для чужинців, надто часто вони мріяли стати тут господарями. Тому по всій території області розкидані сірі велетні-охоронці: замки в Сатанові, Жванці, Старокостянтинові, Летичеві, Меджибожі, Ізяславі. Проте пальма першості, безумовно, належить Старій Фортеці в Кам’янці-Подільському.
М’який клімат і повноводні ріки Поділля приваблюють сюди любителів відпочинку на природі. Тож ласкаво просимо до майже раю!

Місто імені гетьмана

Якщо піднятися на пагорб, де височіє телевізійна вежа, увесь Хмельницький - столиця області, - лежатиме як на долоні. Квартали висоток сусідять з одноповерховими забудовами, мости з’єднують береги Західного Бугу, а по околицях сяють топазами невеличкі озерця.
Дивно, але факт: гетьман Богдан Хмельницький, який “позичив” місту своє прізвище, ніколи тут не бував. Попри це, хмельничани поставили йому аж два монументи. Біля філармонії (вул. Гагаріна, 7) Хмельницький гарцює на мускулистому коні, а неподалік залізничного вокзалу (вул. Проскурівська, 92) зустрічає гостей міста з булавою!
Центр Хмельниччини вперше згадується в літописах 1493 року як село Проскурів. Завдяки вигідному розміщенню на перетині торговельних шляхів у 1946 р. воно стає центром тоді ще Кам’янець-Подільської області (Хмельницькою вона стала в 1954 р.).
Хмельницькому довго довелося доводити, що він заслужив на обласний статус не лише завдяки значному залізничному вузлу. Зараз у цьому місті неможливо впізнати Проскурів 1880-х, описаний Олександром Купріним у повісті “Поєдинок“. А допоміг йому… ринок, добре відомий в Україні та за її межами. Хмельницький, що не мав ані архітектурних пам’яток, ані значної промисловості, вирішив поставити на “карту” торгівлі. І виграв! Важко знайти інше поселення, яке б так розквітло за останнє десятиліття. У місті з’явилися готелі, кафе та ресторани на будь-який смак. А ще музично-драматичний театр ім. Петровського (вул. Соборна, 60), театр ляльок “Дивень” (вул. Проскурівська, 46) та Краєзнавчий музей (вул. Грушевського, 68).
На жаль, більшість давніх пам’яток міста знищила пожежа 1822 р. Найстаріша зі вцілілих споруд Хмельницького - церква 1837 р. Зате на території приміського села Ружичанка археологи знайшли поселення трипільської культури, а в передмісті Лезневого (мікрорайон Хмельницького) - предмети побуту середини ХІІІ ст.

Давня столиця Поділля

Для багатьох гостей Хмельниччини пунк призначення номер один - Кам’янець-Подільський, древня столиця краю. Місто займає третє місце у країні за кількістю архітектурних пам’яток, яких тут більше ста! Найвідоміша з них, що стала символом та візитівкою поселення, - Кам’янець-Подільська фортеця XIV ст. Своєрідною фортецею було колись і саме місто. Вірменський бастіон та міська брама біля Турецького мосту (одного з найстаріших у Східній Європі), Різницька й Кравецька башти - ось неповний перелік фортифікацій Кам’янця.
Інша унікальна споруда міста - Петропавлівська катедра. Це ренесансний храм зі статуєю Мадонни на вершечку турецького мінарету. Парадоксальне поєднання непоєднуваного! Упродовж 1672-1699 рр. містом правили турки, які й перетворили християнські святині Кам’янця на мечеті. Наступна - польська влада, - залишила архітектурні східні віяння, але встановила на верхівці статую Богородиці.
The most valuable art treasure in Kamyanets, a headstone of 21 year-old Laura is stored in the Petropavlivska cathedral. From 1874 to 1876 the talented sculptor, Viktor Brodskyi, made his masterpiece from a block of white Carrara marble. In that time, the Hermitage fought for this statue, but the town saved Laura.

У Петропавлівській катедрі зберігається найцінніший мистецький скарб Кам’янця - надгробок 21-річної Лаури Пшездецької. З 1874 по 1876 рр. талановитий скульптор Віктор Бродський виготовляв свій шедевр із брили білосніжного карарського мармуру. Реалістичність образу перевершила всі сподівання. Свого часу “боротьбу” за цю статую вів сам “Ермітаж”, але місто відстояло Лауру.
Найфотогенічніша з церков Кам’янця - дерев’яна Хрестовоздвиженська на Карвасарах (один з районів Кам’янця). Найпомітніший же - Георгіївський храм: його блакитні бані добре видно з усіх боків Старого міста. Від часів, коли 40% населення тут становили євреї, збереглася велика синагога поблизу Гончарної башти.
На другому поверсі відновленої міської Ратуші в центрі Старого міста діють музеї Магдебурзького права та грошей. Цікава експозиція відділу археології, який міститься в приміщенні вірменського торгового будинку. Тут же знаходиться ресторан “Стара фортеця” (тел.: +38 03849 253 66).

Перлини Хмельничиини

За величчю фортець та історії Кам’янця ховаються інші скарби - не такі відомі, але, безперечно, варті уваги.
У місті Старокостянтинів є на що подивитися навіть бувалому туристові. Чого лише варта величезна Оборонна башта (XVI-XVII ст.)! У радянські часи її перший ярус “окупували”… міліціонери, які влаштували тут тир. А на березі Случа красується замок князів Острозьких (1561-1571 р.р.) - візитівка міста. У 1648 р. форпост був свідком сутичок козацьких загонів Богдана Хмельницького з польською армією, котрі закінчилися перемогою козаків. Одразу біля замкових стін починається міський пляж - тут можна купаться й одночасно милуватись краєвидом фортеці й водяного млина (XIX ст.) на протилежному березі.
Неможливо побувати в Бакоті, древній столиці Пониззя, а нині селищі Кам’янець-Подільського району, й не закохатися в цей край назавжди. Сюди їдуть, щоб побачити тисячолітній Михайлівський печерний монастир і уявити, як ченці жили в цих печерах-келіях на 120-метровій Білій скелі. Край вражає мальовничими дністровськими кручами, природними джерелами з мінеральною водою, впорядкованими пляжами й незвичайно чистою і теплою водою Дністра. Для мандрівників з наметами тут справжній рай!
А який прегарний ландшафтний парк зберігся в селі Маліївці Дунаєвецького району! Заклав його в XVIII ст. відомий майстер паркового мистецтва Д. Клігер. Незабутнє враження справляє печера Кармалюка зі штучним водоспадом над нею. А терасою вище стоїть палац, зведений у 1788 р. у стилі Людовіка XVI для магнатів Орловських. Чотири кам’яні атланти втомлено тримають на кремезних плечах балкон, з якого відкривається чудова панорама парку. Нині Маліївецький парк є частиною природничого національного заповідника “Подільські Товтри“.
Можна ще довго слухати про історію й архітектурні пам’ятки цього краю. А ще краще - з наплічником за плечима, у компанії друзів рушити в повну пригод мандрівку прекрасною Хмельниччиною.

ХМЕЛЬЧЧИНА
КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Замовлення екскурсій
Турфірма “Від”, м. Кам’янець-Подільський, тел.: + 38 03849 221 27; www.vid.mkc.com.ua
Турагентство “Данілов & Ко”, м. Кам’янець-Подільський, тел.: +38 03849 254 50, e-mail: danko@kp.km.ua

Де зупинитись і відпочити?
“Енеїда”
Великий тризірковий готель у центрі міста. Вартість номерів - від 150 до 330 грн. При готелі працюють ресторан, кафе, салон краси, конференц-зали, паркінг.
Адреса: м. Хмельницький, вул. Театральна, 8. Тел.: +38 0382 795 932.

Готельно-туристичний комплекс “Гетьман”
Готель в історичній будівлі (1735 р.) у середмісті має паркінг та басейн. Вартість номерів - від 385 до 550 грн.
Адреса: м. Кам’янець-Подільський, Польський ринок, 8. Тел.: +38 067 588 22 15.

Готель “Gala”
Готель на 14 номерів (середня вартість 200 грн). При готелі працюють кафе, є бювет з мінеральною водою, більярд.
Адреса: м. Кам’янець-Подільський, вул. Лесі Українки, 84. Тел.: +38 03849 28 106.

Готель “Клеопатра”
Чотиризірковий готель у новому центрі міста. Ресторан, солярій, більярд, салон краси, сауна, басейн, тренажерна зала. Вартість номерів - від 300 до 650 грн.
Адреса: м. Кам’янець-Подільський, вул. Огієнка, 39. Тел.: +38 03849 65 681.

Готель “Ксенія”
Приватний готельний на 55 номерів різних класів від 60 до 550 грн. До послуг гостей сауна, два басейни, більярд, перукарня.
Адреса: м. Кам’янець-Подільський, Жванецьке шосе, 3. Тел.: + 38 03849 20 379, e-mail: hotel@xenia.org.ua

Готель “SN”
Приватний готель з сауною, басейном, закритим паркінгом. Вартість номерів - від 200 до 350 грн.
Адреса: м. Старокостянтинів, пров. 9 Березня, 2/2. Тел.: +38 03854 33 553.

Як дістатися Хмельниччини?

МАУ пропонують щоденні зручні рейси до Києва з найбільших міст Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі

Читайте також:

• Кам’янець. Легенди старої фортеці.
• Дивовижна Хотинська фортеця

Iryna Pustynnikova ©PANORAMA
http://www.castles.com.ua/

Стародавня Кафа, а нині південно-східний курорт Криму, Феодосія вимірює свій вік не роками - тисячоліттями. Кого лише не бачило це місто за своє життя: і ровесників легенд еллінів, і вірменські колонії, і підприємливих генуезців, і завойовників-турків, і запорізьких козаків… Про їхні діяння й досі пам’ятають древні стіни феодосійської Цитаделі, що розкинулась на Карантинному пагорбі в північній частині міста

Благодатний край, ласий шматочок, омріяна територія - ці слова однаково справедливі як для сучасного Криму, так і для середньовічного, коли він був вотчиною Золотої Орди. Хто знає, яка доля спіткала б невеличке селище Кафа, засноване давніми греками в середині VI ст. до н.е., якби торговці з італійської Генуї не викупили його у татарського хана в 1266 р. Не в останню чергу завдяки генуезцям це місто стало цілою епохою, сповненою слави і легенд.

І справді, невдовзі після приходу італійців настає золотий вік Кафи: вона перетворюється на велике торговельне місто й одну з основних перевалочних баз для караванів, що йшли в Європу із Середньої Азії, Індії та Китаю. Розуміючи привабливість Кафи для татарських нападників, генуезці стали зводити навколо неї кам’яні стіни (12 м заввишки і 2,5 м завширшки), укріплені двадцятьма шістьма баштами! За Середньовіччя генуезька фортеця, що мала дві лінії оборони - зовнішню (з містом всередині) та внутрішню, втричі меншу Цитадель - стає одним з наймогутніших укріплень у Європі, наводячи жах на ворожі флоти.

Однак міцні фортечні мури не допомогли генуезцям у боротьбі з Магометом Другим - турецьким правителем, який назавжди вигнав італійців з Криму й перетворив Кафу на столицю своєї кримської провінції. Новий правитель встановив контроль над судноплавством у Чорному морі, закривши доступ до нього для європейських негоціантів. З того часу місто змінює свій характер: вулиці Кафи втрачають свою колишню жвавість, гамірність та дух великої торгівлі. Єдине, що не змінилося, то це статус міста - воно, як і раніше, було головним невольничим ринком Криму. Звідси полонених українців відправляли у рабство в Туреччину, Італію та інші країни. Мабуть, саме тому й більшість легенд про феодосійську Цитадель пов’язані не з привидами чи підземними ходами, а із втечами з чужинської неволі. Ось лише один з переказів - про чорнооку красуню Оксану, продану в Кафі в гарем, та все ж нескорену і горду. Запорізький козак Павло, що до нестями кохав дівчину, визволив її, переодягшись жінкою, що продавала одаліскам сукні та мереживо. Виніс Оксану, заховану в кошик з тканинами, на спині - і прощавай, неволя!
Свідки минулого, древні фортечні стіни пам’ятають і морський похід козаків на Кафу під проводом Петра Сагайдачного (1616 р.). Тоді запорожці штурмом захопили потужну твердиню, знищили 14-тисячний турецький гарнізон й визволили безліч полонених.

Внутрішнє укріплення фортеці - Цитадель, - має вигляд неправильного чотирикутника з вапнякового каменю. Колись на її території містилися палац, резиденція католицького єпископа, казначейство, будівля суду, контора для перевірки ваг (кожен купець приїздив зі своїми терезами), склади та крамниці для особливо цінних товарів: хутра, ювелірних виробів, шовку. Проте наприкінці XVIII століття більшість споруд Цитаделі втратили своє значення і були розібрані. Минуле пам’ятають лише башти Климента і Кріско (Христа), обидві XIV ст., з великими фрагментами фортечних мурів, та в’їзні ворота. А неподалік порту здіймається в небо візитівка міста - башта Костянтина (1382-1448).
Поблизу Цитаделі, під захистом міських укріплень, збереглися кілька 700-річних вірменських храмів. Серед них є і діючі, як от церква Іверської ікони Богоматері (1348 р.)

Втім, Феодосія - не лише унікальне історичне місце, але й “цитадель” культури і мистецтва. Після екскурсії фортецею зайдіть до Феодосійської картинної галереї ім. Івана Айвазовського (вул. Галерейна, 2), в якій зібрано найбільшу колекцію полотен цього видатного художника-мариніста. Збудувавши галерею 1845 р., Айвазовський подарував її рідному місту, де прожив усе своє життя. А неподалік розташувався музей письменника-романтика Олександра Гріна (вул. Галерейна, 10, тел.: +38 06562 31 309). Не дивно, що “Та, що біжить по хвилях”, привиділась йому саме у Феодосії.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Екскурсії Кримом та Феодосією пропонують:
Туристична фірма “Ніка-тур”: м. Феодосія, тел.: +38 06562 31 490,
e-mail: ttb@ru.sf.ukrtel.net
“Панорама Турс”: www.panorama-tours.com.ua

Все про відпочинок у Феодосії: http://www.kafanews.com/, http://i-feodosia.com/,

Як дістатися Феодосії?

МАУ пропонують щоденні рейси з Києва до Сімферополя, а також рейси з Берліна до Сімферополя (щовівторка) та із Франкфурта до Сімферополя (щочетверга та щосуботи).

З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви отримаєте 398 миль в економічному класі та 597 миль у бізнес-класі на маршруті Київ-Сімферополь; 1074 милі в економічному класі й 1611 миль у бізнес-класі на маршруті Берлін-Сімферополь; 1000 миль та 1500 миль відповідно на маршруті Франкфурт-Сімферополь.

З Сімферополя до Феодосії (112 км) найкраще дістатися маршрутними автобусами або таксі з залізничного вокзалу.

Читайте також:

• Феодосія

©PANORAMA
Iryna Pustynnikova
http://www.castles.com.ua/

Ранок. Спить Кременець, притулившись до підніжжя гори Бони. Величний корпус Кременецького ліцею, вишукана дзвіниця Миколаївської церкви та інші старовинні будинки міста відпочивають в очікуванні нового дня. Можливо, їм сняться колишні гості Кременця: великий композитор Ференц Ліст, геніальний Оноре де Бальзак, брат Адама Міцкевича Олександр, український геній Тарас Шевченко… Їхній спокій стереже з майже 400-метрової висоти замок королеви Бони

З’явилась Кременецька фортеця задовго до Бони - дружини польського короля Сигізмунда І. Є гіпотеза, що збудували твердиню ще в VIII-IX століттях. Перші ж письмові згадки про сам Кременець зустрічаються в польських книгах 1064 року. Гучної слави Кременецький замок здобув після того, як Хан Батий з великою монгольською ордою взимку 1240-41 років підійшов до міста, але так і не зміг здобути його.
В історію ж твердиня увійшла під іменем польської володарки італійського походження - Бони Сфорца. Скільки дивного та недоброго говорили свого часу люди про неї. Начебто прагнула королева вічної юності, а що чарівних кремів та пластичної хірургії в ті часи не було, то використовувала Бона Сфорца кров невинних дівчат. Їх кидали на гострі кілки решітки-перекриття в одній з башт Кременецького замку, а ярусом нижче Бона приймала нелюдський душ… А легенда про міст з волосся, по якому королева діставалася до замку? А переказ, який стверджує, що Бона переховується в криниці підземного палацу й на Великдень виходить з підземелля, тримаючи у роті золоті ключі від таємної скарбниці, повної золота? І хоча історики стверджують, що Бона, володіючи волинськими маєтками понад 20 років, жодного разу не відвідала їх, строкате полотно, виткане з давніх легенд, бентежить уяву. Ех, де наші кіношники? Це ж який фільм можна зняти на такий сюжет, та ще й у такому гарному місці - серед зелених Кременецьких гір на Тернопільщині!
Легенди легендами, а замок все ж багато чим зобов‘язаний дружині Сигізмунда І. У 1536 році король подарував їй Кременець та околиці. Нова господиня укріпила високі замкові стіни, три вежі, казарми, господарські споруди та порохівні. Управляючи краєм через своїх старост, Бона запровадила систему непосильних грошових і натуральних податків, мордуючи народ з усією жорстокістю чужоземки. А від‘їжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вивезла з Кременця 70 возів (!) добра.
Позбувшись італійки, замок і далі ніс свою варту. Тривалий час цю видатну оборонну споруду ніхто не міг здобути. Аж у вересні 1648 року військо полковника Максима Кривоноса взяло фортецю в облогу. Півтора місяця тривали запеклі бої між козаками та шляхтою. Нарешті твердиню було здобуто і зруйновано. Відтоді замок так і не відбудували. А на П‘ятницькому цвинтарі, під горою, біліють вапнякові хрести на козацьких могилах.
Нині Замкова гора - туристичний об‘єкт Кременецького державно- історичного архітектурного заповідника, причому квитки для відвідування руїн замку не потрібні. Тисячі людей приїжджають сюди, щоб помилуватися фортечними мурами та чудовою панорамою міста, яка відкривається з гори. Готична арка в’їзної брами веде до замкового подвір’я. Колись тут височіла місцева телевізійна вежа, а нині лише руїни фортечних стін щербато бовваніють над Кременцем. Ось тут, ліворуч, колись була криниця. Її в 1530-х роках вибили в скелі вояки гарнізону, адже без води не витримати тривалих ворожих облог. Це звідси, за легендою, у Великдень вийде Бона з ключами і знову шукатиме того, кому б передати свої підземні багатства.
Ох, ці давні легенди…

Екскурсії по місту і замку організовують:
У Києві: Бюро подорожей “Картаж”
Тел.: (044) 243-51-31.
У Тернополі: Туристична фірма «Алім Тур»
Тел.: (0352) 521-545

Як дістатися Кременця?

До Тернополя курсують поїзди з Києва. Далі з Тернополя до Кременця (60 км) - маршрутними таксі або рейсовими автобусами.
До Києва ж МАУ пропонує щоденні зручні рейси з найбільших міст Європи до Києва.

З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватиме милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Читайте також:

• Тернопільщина: Туристичний Клондайк

©PANORAMA
Ірина Пустиннікова
http://www.castles.com.ua

Із Франції часів мушкетерів та кардинала Рішельє в далеку північну країну 350 років тому відправилася зовсім юна Марія-Казимира д’Арк’єн, дочка капітана королівської гвардії та монаршої гувернантки. А ще - майбутня польська королева. Її притулком став Золочівський замок з єдиним в сучасній Україні Китайським палацом, яким так пишається нині Львівщина

Дівчинка була фрейліною принцеси Марії Людвіги, нареченої польського короля Владислава IV Вази. Марія-Казимира й гадки не мала, що минуть роки - і польський трон дістанеться їй. А з ним і шлейф з легенд та бувальщин про найромантичніше кохання монаршої пари в самому центрі Європи.

Кажуть, привид Марії-Казимири й досі блукає підземеллями Золочівського замку. А нещодавно, подейкують, з’явився і новий потойбічний гість: Чорний Лицар тривожить спокій заповідника, шукає щось у Китайському палаці. Може, це коханий Ян намагається знову побачити свою Марисеньку?

Це сталося в 1656 році. Любов короля Польщі Яна ІІІ Собеського (1629-1696) до французької красуні спалахнула миттєво, з першого погляду. Яну тоді було 27, Марії - 15. Це полум’я кохання вони зберегли до старості. Одружитися одразу не могли, бо Марія була на той час заміжня. Лише 1665 року Ян ІІІ Собеський і Марія-Казимира взяли шлюб. Попереду - 30 років разом і 13 дітей, з яких дорослого віку сягнули лише 4. А ще - війни проти турків, коронація і тріумф під Віднем 1683 року, коли війська короля зупинили просування Османської імперії до Європи. А які щемкі, ніжні листи він їй писав! Із 300 опублікованих послань до коханої 80 написано з Галичини.
Злі язики шепотіли: “Марися керує Яном, а вже Ян - Польщею”. Королеву відверто не любили: іноземка, недостатньо шляхетна, спустошує скарбницю… Навіть те, що вона була кумою Людовіка XIV, який хрестив її сина Якова, не покращило справи. Гордій королеві потрібно було хоч іноді почуватися в безпеці. Для усамітнення вона обрала одну з літніх резиденцій - фортецю у Золочеві, вотчину батька Яна - Якова Собеського. Замок мав стати старшому Собеському своєрідним монументом - та по-справжньому вдихнула душу в ці стіни його невістка.

Замок був нашпигований секретами. Господар та його дружина мали окремі кімнати. Вікна з покоїв пані виходили на зовнішній бік фортеці, де була охорона: саме з цього боку в стіні було пророблено потайний хід до скарбниці. Між двома частинами замку був ще один прохід, аби пан міг будь-якої миті потрапити до коханої. Та кажуть, ці ходи - дитячі забавки порівняно з тим підземним тунелем, який начебто зв’язував замок з навколишнім світом.

Особлива гордість Золочівського замку - туалети. Так-так, саме банальні нужники, котрі в часи Марії-Казимири були великою рідкістю. А золочівські до того ж так майстерно зроблені, що стали предметом вивчення сучасних фахівців.
У 90-х роках Марія часто усамітнюється в Золочеві. Саме тоді з’являється незвичний для Галичини Китайський палац. І нехай дослідники знизують плечима, не знаходячи в споруді рис китайської архітектури, фантазія місцевих майстрів, які жодного разу не були за Китайським муром, породила унікальну вишукану будівлю.
От така варіація казки про Попелюшку. Сам замок за останні роки завдяки старанням директора Львівської галереї мистецтв пана Бориса Возницького значно погарнішав після реконструкції. З 2004 року тут діє експозиція східного мистецтва, проводяться чайні церемонії та лицарські турніри. А от крапки в історії Марисі так і не поставлено: дітлахи із захватом переказують свідчення відчайдухів, які бачили в підземеллях загадкову Білу Пані.

Неподалік замкових воріт стоять 10-тонні камені-велети, привезені зі зруйнованого у XVI ст. замку в селі Новосілки, що на Львівщині. На сірому тілі висічено кілька рядків невідомою мовою. А вище - терновий і маковий вінки, які переплелися, наче дві обручки. Між вінками - невеличка дірка. Кажуть, якщо маєш таємне бажання, треба вкласти до дірочки палець і швидко повертіти ним. Якщо бажання матеріальне, слід крутити в бік сухого тернового вінка. Хочеш романтики - в бік квітучого вінка. Якщо бажання не здійснилося - значить, палець був не той. Нічого не вдієш, треба їхати до Золочівського замку знову!

Корисна інформація

Музей-заповідник “Золочівський замок” працює щодня, крім понеділка, з 10:00 до 16:30. Вартість квитка - 3 гривні.
Адреса: Львівська обл., м. Золочів, вул. Замкова, 3, тел.: +38 03265 33 385.
Екскурсії до Золочівського замку організує туристична фірма “Галінтур” (м. Львів):
тел.: +38 0322 97 0821, e-mail: galintour@mail.lviv.ua

Як дістатися Золочіва?

МАУ пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Львова. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” на маршруті Київ-Львів ви отримаєте 311 миль в економічному класі та 467 миль у бізнес-класі. Також ви можете скористатися прямими рейсами до Львова із Барселони та Франкфурта і прямими щоденними рейсами Відень-Львів. З карткою “Панорама Клуб” ви отримаєте 1000 миль в економічному класі та 1500 миль у бізнес-класі на маршрутах Відень-Львів і Франкфурт-Львів, а на маршруті Барселона-Львів - 1203 милі і 1805 миль відповідно.

Читайте також:

• Львівщина: Душа України
• Моршин
• Казковий калейдоскоп Волині
• Бурштиновий Львів

Text and photos by Iryna Pustynnikova ©PANORAMA
http://www.castles.com.ua/

З усіх українських замків Хотинська фортеця припала до душі кіношникам найбільше. Ця кам’яна кінозірка за більш ніж 40-річну кінематографічну “кар’єру” зіграла безліч ролей: французької бунтівної Ля Рошелі та суворого англійського замку, казкового палацу із казок Г.-Х. Андерсена та середньовічної твердині з творів Р.-Л. Стівенсона. І в кожній ролі фортеця була неперевершеною!

Як і належить зірці, Хотинська фортеця ховається від зайвих поглядів: можна проїхати все одноповерхове містечко на Буковині, навіть не підозрюючи, який скарб приховує воно на березі повноводного Дністра. За “охоронця” їй править пам’ятник герою Хотинської війни 1621 року гетьману Петру Сагайдачному, встановлений біля входу до твердині. Далі тягнеться кілометровий високий земляний вал Нової фортеці, зведений у 1718 році за проектами французьких інженерів. І лише за ним оку відкривається запаморочлива панорама 700-річної Старої фортеці, з дитинства знайомої за улюбленими фільмами, серед яких - “Три мушкетери“, “Стріли Робін Гуда“, “Айвенго“, “Чорна Стріла”.
Вона виникла ще в часи Київської Русі. Вже тоді твердиня, що захищала переправу через Дністер, була однією з наймогутніших у Східній Європі. З середини XIV століття Хотин увійшов до складу Молдавської держави, яка зміцнила прикордонний форпост.
До нашого часу збереглися п’ять башт на високих (до 60 метрів!) стінах, прикрашених орнаментом з червоної цегли. Подекуди орнамент переривається: це шрами на тілі фортеці-кінозірки, отримані від ворожих ядер. Адже до початку кінематографічної кар’єри замок довгі століття був воїном. Придивіться до однієї з ран - побачите червоний силует глечика. Кажуть, у такий спосіб хотинці увічнили пам’ять про мужню дівчину, яка, за легендою, врятувала гарнізон від спраги. Це було давно, під час облоги Хотина. Тоді на території замку ще не було колодязя. Оборонці твердині мужньо захищалися, але спрага - ще один ворог, який підточував сили. Допомогти зголосилася юна дівчина. Вночі по мотузяній драбині вона спустилася до струмка, який і нині оббігає фортецю на шляху до Дністра. Піднімаючись нагору з глечиком води, дівчина стала мішенню для отруєної стріли. Сил вистачило донести воду до змучених воїнів, на руках яких дівча й померло. А оборонці замислилися про криницю.

Ось вона, в центрі Комендантського двору. 65-метровий колодязь в твердому скельному ґрунті - справжній тріумф людини над природою. А неподалік - рештки Комендатського палацу, який за панування у Хотині Османської Порти правив за золоту клітку для 37 бранок гарему паші. Тут були славетні турецькі бані та басейн. Красуні мали навіть власного косметолога, чиї чудодійні рецепти археологи знайшли кілька років тому.
Білокам’яні готичні вікна та масивний портал прикрашають замковий храм. Зараз у його підвалинах міститься діорама Хотинської битви 1621 року, перемога козаків у якій врятувала Західну Європу від вторгнення яничар. Здавалося б, що могли зобити проти 400-тисячного війська Османа ІІ 57 тисяч поляків та 40 тисяч козаків? Хан самовпевнено прогнозував: під стінами Хотина у війську козацькому він буде снідати, а у фортеці, у війську польському - обідати. Не вийшло: запеклі бої тривали п’ять тижнів, полягла половина вояків - та фортеця лишилася нескореною. До речі, на бранців у ті часи чекала сумна доля: замок був замалий для численних полонених, тож багатьох просто скидали в Дністер з найвищої башти Смертників.
Та це було давно. Зараз Хотинська фортеця радо приймає тисячі туристів, які їдуть сюди за дивом - і назавжди закохуються в замок-кінозірку.
Фортеця розміщена на вул. Свято-Покровська, 40А, тел. (03731) 22-932, diaz@ukrtel.net. Відкрита для відвідувачів щодня з 9:00 до 18:00.

Вхідний квиток для дорослих коштує 4 грн, для дітей - 2 грн. За можливість фотозйомки доведеться “викласти” ще 1 грн.
Екскурсії по фортеці організовують:
Туристична фірма “Пілігрим”,
м. Київ, тел.: (044) 501-7-888.
Туристична компанія “Навколо світу”:
м. Чернівці, тел. (0372) 58-52-95, 58-52-63.

Як дістатися Хотина?

Дістатися Хотина найкраще з Чернівців (50 км) або Кам’янця-Подільського (22 км) автобусом. До Чернівців щодня курсують поїзди з Києва (http://www.uz.gov.ua/).

МАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва практично з усіх міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватиме милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.
Купуйте квитки на сайті МАУ

Читайте також:

• Хмельниччина. Cерце Поділля.
• Кам’янець. Легенди старої фортеці.

©PANORAMA
Iryna Pustynnikova (www.castles.com.ua)

Опинившись у цьому краї, який за силу експресії та красу ландшафтів називають Волинською Швейцарією, важко повірити, що він є частиною спокійної та флегматичної Рівненщини. Незбагненно, як посеред рівнинного Полісся виріс неповторний гірський пейзаж. Його окрасою свого часу був Губківський замок. Нині на горі висотою понад 32 метри височать руїни твердині, історія якої щедро приправлена легендами

Легенди Губківського замку, що в Березнівському районі Рівненської області, яскравими латками вкривають білі плями історії, яких чимало назбиралося за віки існування твердині. Село Губків, біля якого вона нині стоїть, часто змінювало назву: Хрупков, Губка, Гапків… Хоча вберегтися від татарських набігів така тактика не допомагала. Вперше замок, а разом з ним і церква на його подвір’ї, і власники фортеці - князі Семашки, згадуються у літописах у 1504 р., після чергового наїзду степовиків. Хоча існувала фортеця ще задовго до того: вже в Х-ХІІІ ст. у води Случа вдивлявся дерев’яний форпост древлян, який з часом наростив кам’яні “м’язи”. Зараз віднайти сліди князівського дитинця під силу хіба археологам. А от легенди живучіші за дерево. Одна з них переповідає історію кохання князівської красуні-доньки до простого парубка, що жив на протилежному березі Случа. Князь, зрозуміла річ, заборонив закоханим зустрічатися й посадив доньку у найвищу замкову вежу. Та вночі дівчина і хлопець ставали соколами й літали на побачення. Довідавшись про це, старий князь прокляв молодят - і вони, навіки залишившись птахами, оселилися в горах, які відтоді стали називати Соколиними.

Інші легенди розповідають про таємний підземний хід до Княж-гори, яким користалися в разі потреби і Семашки, і нові власники Губкова, могутні князі Даниловичі. Починався, кажуть, той хід з глибокої криниці на замковому подвір’ї. При бажанні можна пошукати на горі невелику присипану землею ямку - мурована криниця була десь тут. А де легенди про підземелля, там і перекази про міфічне золото, заховане у них. Довгі століття ці гіпотетичні скарби князів Семашків не давали спокою місцевим індіанам-джонсам, які з кірками та лопатами в руках намагалися віднайти золото. Знайшли чи ні - не знаємо, а хто знає, той не розкаже. Тим більше, що князі тримали в підвалах не тільки скарби, а й в’язнів…

Та й до сучасних мисливців за чужим майном у замку було кому похазяйнувати. Не завжди вбережуть від непрошених гостей товсті мури та високі башти: так, у 1596 р. козаки під проводом Григорія Лободи оволоділи Губківським замком. А найекзотичнішими зайдами, від яких Губкову дісталося в 1708 р., були шведи. Побешкетували скандинави добряче, а ще чума допомогла - і за даними на 1727 р. у Губкові лишилося тільки 38 хат та бургомістр. Тут вже не до торгівлі. А раніше ж містечко славилося ярмарками, на які припливали човни по Случу. В ті часи річка була судноплавною.
1729 р. вцілілі жителі переселилися за Случ і засновували нове поселення - Людвипіль (тепер Соснове). Замок, що з 1708 р. стояв пусткою, почав занепадати і руйнуватися. Колишні губківчани на місці, де була стара призамкова церква, 1708 р. вибудували дерев’яний храм Параскеви з дзвіницею і дзвонами, відлитими волинськими майстрами. Храм простояв два з половиною століття пліч-о-пліч з замком, а в 1943 р. його спалили фашистькі окупанти. Зараз поблизу мальовничих руїн височіє нова церква, вже третя на цьому місці.
Нині Замкова гора входить до Надслучанського регіонального ландшафтного парку. Краєвиди, які відкриваються з руїн замку, зачаровують, а чисте повітря навколишніх лісів п’янить як гарне вино та лікує не гірше за найкращі ліки. Тут розумієш: не так вже й важливо, чи ховав у фортечних підземеллях старий князь золоті злитки. Бо найбільший його скарб дістанеться в спадок кожному, хто закохається в красу Надслучанської Швейцарії.

Замовлення екскурсій до Надслучанської Швейцарії: Березнівський краєзнавчий музей, тел. 803653 54-869.
Де зупинитись у Губкові: Приватні садиби “Азалія” (тел.: 803 653 56-241) та “Затишок” (тел.: 803 653 66-241).

Як дістатися Губкова?

МАУ пропонують щоденні зручні рейси до Києва з найбільших міст Європи. Купуйте квитки на сайті МАУ.
З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

З Києва прямуйте до Рівного одним із щоденних поїздів.
З Рівного до Губкова (65 км) можна дістатися автобусом.

Читайте також:

• Острозькі чудеса
• Незрівнянна Рівненщина
• Казковий калейдоскоп Волині

©PANORAMA
Текст: Наталія Рудніченко
Фото: Микола Іващенко

Моршин – добре відомий в Україні та за її межами бальнеологічний курорт гастроентерологічного профілю – має давні лікувальні традиції. Завдяки цілющим властивостям висококонцентрованої місцевої водички, до складу якої входять залізо, бром, йод, магній та значна кількість розчинного кисню, в XIX столітті його називали не інакше, як Галицький Карлсбад

Сучасний Моршин, невеличке курортне містечко за 85 км від Львова, справді райський куточок для відпочивальників: річки, озера, густі лісові смуги, затишні галявини, тінисті парки та кришталево чисте повітря… Саме серед цієї чарівної природної оази розміщені санаторії курорту. Тож з першої хвилини перебування в Моршині вас огортає приємна хвиля спокою та гарного настрою.

Галицький Карлсбад

Особливу ауру цього місця відчули ще наші предки, котрі заснували тут у 1482 році перше поселення. Вони відкрили й диво-воду – густішу за звичайну прісну воду рідину, що не смакувала до пиття. Зате з підземних покладів рапи українські умільці швидко навчилися видобувати сіль – гіркувату, проте надзвичайно корисну.

Минали століття. У 1875 році через Моршин пролягла залізнична гілка Стрий-Станіслав. Саме вона і визначила подальший розвиток курорту: зручнесполучення зі Львовом відкрило Моршин усій Європі, і через чверть століття його вже називали не інакше

, як “Галицьким Карлсбадом” чи “Галицьким Спа”. Найбільша заслуга в цьому належить підприємливому купцеві, німцю за походженням, Боніфацію Штіллеру, який побуду

вав корпуси, організував лабораторні дослідження й продаж мінеральної води, солі і торф’яної грязі (пелоїдів), на які щедра моршинська земля. ХХ століття відзначилося в історії курорту лише єдиним – зміною влади та власників санаторіїв. Головний лікувальний чинник – цілюща вода – лишився незмінним.

Істина в знанні

Хвороби органів травлення – хронічні гастрити, коліти, холецистити, панкреатити, гепатити – є основними показаннями для лікування в Моршині. Увага – вони в жодному разі не мають бути в стані загострення! Завдяки жовчогінній, сечогінній і послаблюючій дії моршинської мінеральної води організм очищується, підвищується його імунітет, що дає змогу ефективно лікувати проблеми сечовивідної системи, порушення обміну речовин, алергічні стани.

Головна лікувальна процедура – питний прийом мінеральної води лише згідно з приписами лікаря. Адже ця вода є висококонцентрованою і в бювети подається розведеною при певній температурі. А ще придбайте на курорті спеціальну чашку з вузьким носиком для прийому мінеральної води – куманець.

Важливий лікувальний ефект мають також ванни, душі, зрошення та інші порожнинні процедури з використанням мінеральної води. Вони особливо ефективні при гінекологічних захворюваннях, простатитах і проблемах опорно-рухової системи. Лікувальну схему чудово доповнюють фізіотерапевтичні процедури на основі торф’яних грязей та гірського воску озокериту.

Діагностичний комплекс санаторіїв Моршина пропонує сучасні клініко-біохімічні, імунологічні та інструментальні методи обстеження. Та перш ніж купити путівку на курорт, порадьтеся зі своїм лікарем. “Якщо пацієнт приїжджає до нас із діагнозом і готовими аналізами, ми відразу призначаємо лікування, – каже Наталя Слободян, заступник головного лікаря санаторію “Лаванда”. – Коли ж людина має протипоказання до вживання мінеральної води (наприклад, перенесений інфаркт), ми підбираємо комплекс інших лікувальних процедур”.

Їдучи до Моршина, важливо усвідомлювати, що далеко не всім диво-вода допоможе миттєво. Задавнені хронічні недуги потребують систематичного лікування, а потім профілактики на курорті упродовж кількох років.

Курорт-демократ

Особливо тішить демократичність Моршина у ціновій політиці. Зустріти тут можна всіх – від пенсіонера до бізнесмена. І кожен знайде тут для себе щось підходяще. Крім того, курорт пропонує море варіантів для дозвілля. Приміром, можна з’їздити на екскурсії до Львова, Івано-Франківська, давнього Галича чи до скель Довбуша. До того ж, майже всі санаторії мають на своїй території спортивні майданчики, тенісні корти чи басейн.

“До Моршина ми приїжджаємо вже кілька років поспіль, – розповідає подружжя з Німеччини Ганс та Крістін. – Цей курорт порекомендував нам друг, котрий лікувався тут після операції на шлунку. Місцева вода допомогла й нам. Нам подобається Україна, її природа, кваліфікований персонал санаторіїв”.

Нині за ефективністю лікування Моршин не поступається таким відомим курортам, як чеські Карлові Вари, німецький Вісбаден чи угорський Гуняді Янош. А чудовий прикарпатський колорит, зручне географічне розташування та чисте довкілля залишать після відпочинку найприємніші  враження.

Інформація про курорт

Географічні дані: Розміщений на Прикарпатті на висоті 340 м над рівнем моря. Клімат – помірно-континентальний, вологий. Літо – гаряче й вологе, осінь – суха й тепла. Середня  tº  січня – від -4º до -9ºС, липня – від + 18ºС до +24ºС. Через високу вологість (80%) повітря зранку та ввечері завжди прохолодно.

Спрямування: бальнеотерапія: внутрішній та зовнішній прийом мінеральних вод; озокеритні та пелоїдні процедури.

Показання: захворювання шлунково-кишкового тракту й жовчовивідної системи; супутні захворювання нирок й сечостатевої системи; цукровий діабет; ожиріння; реабілітація після операцій на органах травлення; неврологічні захворювання.

Протипоказання: ішемічна хвороба з серцевою недостатністю, гіпертонія ІІ, ІІІ ступенів, перенесення інсульту, інфаркту; відкрита виразка шлунку; цироз печінки.

Термін лікування: 21 день

Санаторії Моршина:

Вартість: проживання, триразове харчування та лікування – від 135 грн. для дорослого та від 110 грн. – для дитини на добу.

“Лаванда”: вул. І. Франка, 33-а, тел.: +38 03260 60 459.

“Моршинський”: вул. Джерельна, 5, тел.:  +38 03260 60 706.

“Перлина Прикарпаття”: вул.100-річчя курорту Моршин, 5, тел.: +38
03260 60 416, веб.: http://perlyna.ridne.net,  e-mail: perlyna@ridne.net.

Дитячий санаторій “Пролісок”: вул. Проліскова, 10. тел.: +38 03260 61 065, веб.:  http://prolisok.ridne.net, e-mail: info@prolisok.ridne.net.

Всі санаторії Моршина: http://morshynkurort.ridne.net/

Як дістатися

Міжнародні Авіалінії України пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Львова. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” на маршруті Київ-Львів ви отримаєте 311 миль в економічному класі та 467 миль у бізнес-класі. Також ви можете скористатися прямими рейсами до Львова із Барселони та Франкфурта і прямими щоденними рейсами Відень-Львів. З карткою “Панорама Клуб” ви отримаєте 1000 миль в економічному класі та 1500 миль у бізнес-класі на маршрутах Відень-Львів і Франкфурт-Львів, а на маршруті Барселона-Львів – 1203 милі і 1805 миль відповідно.
Практично у всіх санаторіях можна попередньо замовити трансфер на курорт прямо зі Львівського аеропорту.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 50 50.

Також телефонуйте за номером 566 для абонентів UMC , Київстар і Life:)  та Beeline.

Читайте також:

• Львівщина: Душа України
• Казковий калейдоскоп Волині
• Золочів. Замок з таємницями.
• Бурштиновий Львів

©PANORAMA
Текст: Ірина Пустиннікова
Photos by Rick DeLong www.tryukraine.com

За фундамент-постамент йому править 68-метровий згаслий вулкан. Він височіє понад містом, відкритий поглядам і вітрам, і лише за спиною, на півночі, вірною дружиною здіймаються вулканічні Карпати. Він чимало бачив на своєму віку а нині вдивляється в Європу і у власне минуле завдовжки майже в тисячоліття. Це - замок Паланок в Мукачевому, на Закарпатті, непереможний і фотогенічний релікт Середньовіччя

Кажуть, місто Мукачево й назву свою отримало завдяки замку: закарпатці в муках насипали одинокий пагорб, на якому виріс форпост на перетині торгівельних і військових шляхів. Пагорб, звичайно ж, не штучного, а природного - вулканічного - походження. Хоча в IX-XІ ст., коли тут з’явилися первісні дерев’яні укріплення, місцеві жителі теж зазнали чимало мук. Через Верецький перевал до Центральної Європи періодично вривалися орди ворогів із півдня. Втім, підкорити мукачівську твердиню не вийшло ані в половецького хана Кутєшка, що 1089 року протягом 50 днів тримав тоді ще дерев’яну фортецю в облозі, ані в монгольського хана Батия, чия шістдесятитисячна орда двічі ламала зуби об Паланок в 1241 році.

Навіть коли в ХIV ст. замість дубового частоколу-паланка, що позичив своє ім’я замку, виросли кам’яні стіни, мук мукачівцям не поменшало. Щороку населення було зобов’язане вирубувати кожне проросле деревце чи кущик на пагорбі, щоб ворог не міг підійти до фортеці несподівано.

1396 року Мукачево дістається подільському князю Федору Корятовичу. Вельможа укріплює замок, обносить ровом і перетворює на свою резиденцію. А під Старою баштою наказує видовбати в скелі колодязь. Між іншим, до води прийшлось довбити 85 метрів! Титанічна праця з плином століть обросла міфічними подробицями: начебто допоміг Корятовичу в спорудженні криниці сам нечистий - за обіцяний князем мішок золота. Коли прийшов час розплачуватись, князь вручив дияволу малесенький мішечок: мовляв, а про розмір ми не домовлялись! Розлючений чорт вскочив у криницю і дотепер іноді шумить там, обурюється…

Паланок завжди вражав неприступністю: стіни 5 метрів завтовшки, великий постійний гарнізон, 164 гармати, 60 бочок пороху, запаси їжі на випадок тривалої облоги. А за часів трансильванських князів Ракоці (1633-1711 р.р.) замок Паланок став чи не найукріпленішою твердинею Центральної Європи. Неймовірно: протягом трьох років, з 1685 по 1688, тендітна жінка, Ілона Зріні, вдова князя Ференца І Ракоці, протистояла в Паланку військам австрійського цісаря Леопольда І. Турецький султан Мехмед IV, вражений її мужністю, нагородив княгиню спеціальною грамотою: єдиний такий випадок в історії! Зараз мудра княгиня разом з сином Ференцом Ракоці ІІ знову дивиться з гори на місто: в березні 2006 року їй встановили пам’ятник на центральному бастіоні. А от бронзовий князь Корятович на замковому подвір’ї здійснює бажання: для цього треба лише потримати вельможу за відполірований тисячами рук палець.

Свого часу Паланок був і оплотом антигабсбурзької боротьби, яку очолив син Зріні, Ференц Ракоці ІІ (1703), і столицею Трансільванії (1705 рік), і австрійською політичною в’язницею (1782-1897). А з грудня 1805-го по березень 1806-го ці стіни переховували від наполеонівських військ найбільший скарб Угорщини: Угорську Святу Корону. За радянських часів замок був навіть… профтехучилищем. Зараз на території Паланку площею 13 930 м² розміщуються історичний музей (тел.: (03131) 44-096), картинна галерея, художній салон та затишні кав’ярні.
Замок розташований на вул. Підзамковій. Відкритий щодня, крім понеділка, з 10:00 до 18:00. Вартість вхідного квитка для дорослих - 4 гривні, для дітей - 1, 50 грн.

Як дістатися Мукачева?

Найзручніше дістатися Мукачева з Ужгорода (49 км) маршрутками, рейсовими автобусами або електричками. До Ужгорода курсують щоденні поїзди з Києва та Львова. З центра Мукачева до замку ходить маршрутка №3.

До Києва ж МАУ пропонують прямі рейси практично з усіх міст Західної Європи. До Львова разом з МАУ можна дістатися з Києва (щоденно), із Франкфурта (по вівторках та п’ятницях), із Відня (щоденно, крім суботи) та Барселони (щочетверга).
З карткою учасника програми “Панорама Клуб” на маршруті Київ-Львів ви отримаєте 311 миль в економічному класі та 467 миль в бізнес-класі, на маршрутах Франкфурт-Львів та Відень-Львів - 1000 милі в економічному класі та 1500 миль в бізнес-класі, на маршруті Барселона-Львів - 1203 милі в економічному класі та 1805 миль в бізнес-класі.

Екскурсії по Мукачево і замку Паланок організовують:

Туристичне підприємство «Тиса»
Мукачево, тел.: (803131) 22-545, (803131) 23-923.
Бюро подорожей «Картаж»
Київ, Тел: (380-044) 243-51-31; 243-51-33

Читайте також:

• Закарпатська нірвана

©PANORAMA
Текст і фото: Ірина Пустиннікова
http://www.castles.com.ua/

Кажуть, що під цією фортецею в річці Смотрич заховане турецьке золото і навіть золота колісниця. Кажуть, що від неї підземний хід веде аж до Хотинської фортеці, до якої -Дністер і двадцять кілометрів. Усе це - легенди. Втім, і без них історія Кам’янець-Подільськоï твердині, що на Хмельниччині, така неординарна, що було б дивно, якби її стіни за сотні років не обросли легендами

Виявляється, невеличкий Кам’янець-Подільський - третє місто в Украïні після Києва та Львова за кількістю архітектурних памяток! Ви тільки-но уявіть: ïх тут більше ста! Однак лише одна з них - Кам’янець-Подільська фортеця - стала символом та візитівкою міста. Величну твердиню, що гордо височіє на неприступній скелі, було зведено невдовзі після заснування Кам’янця, наприкінці XII століття. Щоправда, існує гіпотеза, що перші укріплення на місці сучасної фортеці з’явилися ще за часів римського імператора Трояна, у першому столітті нашоï ери. Чи підтвердиться вона, покаже час. Нині ж відомо, що упродовж віків фортеця змінила багатьох господарів. Хто тут лише не хазяйнував! І литовські князі, і польська шляхта, і турецькі загарбники! А в 1812-му царська Росія навіть влаштувала в ній в’язницю. Саме тут, у Папській (”Кармалюковій”) башті тричі відбував покарання народний месник Устим Кармалюк.

Для підтримання обороноздатності фортецю не раз перебудовували та укріплювали. Так, литовські князі Коріатовичі, які наприкінці XIV століття правили Подільським князівством, спорудили на місці дерев’яноï кам’яну споруду. А в XVІІ столітті за проектом французьких інженерів навколо замку виростають земляні укріплення - Новий Замок або Вали. Крім власне фортеці був укріплений і Смотричів острів, на якому лежить Старе місто: Вірменський бастіон, Різницька і Кравецька башти та оборонна брама при в’їзді до міста через Турецький міст. Він, до речі, один з найстаріших у Східній Європі!
Погодьтеся, кожен порядний замок повинен мати джентльменський набір зі звитяжних хронік, підземних ходів та потойбічних гостей. Якщо з першим у Старої фортеці все гаразд, про друге ходить безліч легенд, то привидів тут явно бракує. Занадто вже непростою була доля головної подільської твердині, щоб вистачало часу ще й на романтичні казки. Коли тут воювати з духами, якщо раз у раз чужоземні зайди штурмують могутні стіни?
Фортеця гідно боронила рідне місто. Кажуть, що сам хан Осман, побачивши 1621 року укріплення Кам’янця, спитав: “Хто збудував таке могутнє місто?” - “Сам Бог”, - була відповідь. “Нехай Бог і здобуває його!”, - і повернув військо від міцних стін.

За всю свою історію фортеця лише двічі зазнавала поразки: у 1393-му, коли литовський князь Вітовт захопив її через незгоду всередині гарнізону, і в 1672-му, коли турки запанували над оплотом Поділля завдяки чисельній (більш як у 60 разів!) перевазі. Події того часу стали історичною канвою останнього з романів трилогії нобелівського лауреата 1905 року Генріка Сенкевича “Пан Володиєвський“.
…Потрапивши у підземелля під Комендантською баштою, відвідувачі мають нагоду “познайомитися” з вояками загону Володиєвського. У Денній башті їх “зустрічають” писар, посол і бургомістр. Та чи не найбільше враження на гостей твердині справляє діорама “Штурм фортеці в 1672 році”, що в підземеллв поблизу башти Рожанки. Тут мушкетер націлює на вас свій мушкет, монах читає молитву над тілом загиблого вояка, а яничар замахується ятаганом… І все це відбувається під “саундтрек” зі стогонів, іржання коней та моторошноï музики. Запевняю, атмосферу тих подій ви відчуєте у повній мірі…
Втім, фортеця живе не лише споминами про минуле. Завітайте на щорічний Міжнародний військово-історичний фестиваль “Terra Heroica”(шукайте у календарі подій), що проходить у Новому Замку, і станьте свідком відтворених батальних сцен, що проходили колись на цій славній землі. І, хто зна, може саме вам пощастить знайти у Старій фортеці привидів…

Адреса: Кам’янець-Подільський, вул.Замкова, 1. Фортеця відкрита щодня з 9-00 до 18-30.
Вхідний квиток для дорослих - 4 грн, для дітей - 2 грн.

Екскурсії містом та фортецею у Кам’янці проводить тур-фірма «ВіД»:
Тел./факс: (03849) 221-27; веб: www.vid.mkc.com.ua

Як дістатися Кам’янец-Подільського?

Дістатися Кам’янця найкраще з Києва (480 км) щоденним потягом або автобусами.

До Києва ж МАУ пропонує щоденні зручні рейси з найбільших міст Європи до Києва.

Купуйте квитки на сайті МАУ. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватиме милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Читайте також:

• Хмельниччина. Cерце Поділля.
• Дивовижна Хотинська фортеця