Цікава Україна

Наталія Рудніченко, ©PANORAMA

Зима! Сніг! Лижі! Від такої тріади перехоплює подих у кожного любителя активного зимового відпочинку. Особливо, якщо йдеться про Карпати. В Україні ці гори охоплюють Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську та Чернівецьку області і займають площу понад 24 тис км2. З кожним роком чарівний край Черемоша і Прута приваблює щораз більше гірськолижників. Сподіваємось, цієї зими до них обов’язково приєднаєтесь і Ви

Кататися в Україні - модно! Тож у зимовому сезоні 2006-2007 гірськолижники обирають українські Карпати. Крім неповторної природи їх приваблюють гнучкі цінові пропозиції. А ще - чудова інфраструктура та європейський рівень сервісу курортів. Отже, формула відпочинку проста: всеосяжний вибір сучасних послуг плюс унікальний етнічний колорит Західної України, особливо відчутний у розпал Різдвяних свят, помножені на правдивий гірський екстрім - і ви отримаєте неперевершений феєрверк вражень!

Славетне Славське

Кажуть, що Карпати зіткані з легенд. Проносячись на лижах крутими схилами, ви цілком реально можете вскочити у сліди …великого київського князя Володимира Великого чи Олекси Довбуша! Варто лише відвідати Славське - відомий гірськолижний курорт у Львівській області, що зажив слави зимового туристичного центру ще з радянських часів.

Славське лежить у мальовничій долині, в місці злиття двох річок - Опору і Славки, на висоті 600 м над рівнем моря, зусібіч оточене горами. У сезон приймає від 10 до 15 тисяч людей. Готельна інфраструктура - від приватних сільських колиб до VIP-готелів з розважальними програмами.

За 2 км від центра селища височіє улюблена гора лижників - Тростян (1232 м). До крісельних доріг можна дістатися будь-яким повнопривідним транспортом, власним автомобілем чи таксі. Від вершини гори в східному, північному та західному напрямках тягнуться траси завдовжки від 1500 до 2000 м різної складності. Загалом, тут діє шість трас, сертифікованих міжнародною федерацією лижного спорту, зокрема слалом-гігант та суперслалом.

З географічним розміщенням Славському пощастило. Від головної автомобільної траси Київ-Ужгород, за 2 км від містечка Сколе є з’їзд на Славське - 20 км, які долаються за 20-30 хв. До Славського від Львова - 120 км, а від міста Стрий Львівської області - 60 км. Усі потяги, які прямують зі сходу на захід України, обов’язково мають зупинку в Славському. Діє добре розгалужена мережа приміських поїздів зі Львова.
Славське в Інтернеті: www.slavske.net, www.slavsko.com
Розміщення у Славському: “Перлина Карпат” (www.perlyna.com); “Смерекова Хата” (www.smerekovahata.com), “Захар Беркут” (www.zaharberkut.com.ua). Повний перелік - на сайтах Славського.

Буковель

Туристичний комплекс “Буковель” можна сміливо назвати найновішим та найсучаснішим гірськолижним курортом в Україні. Розміщений на висоті 920 м у селищі Поляниця Івано-Франківської області, він лежить за 30 км від відомого туристичного центру Яремча та за 110 км від Івано-Франківська. Гори, що зусібіч обступили “Буковель”, захищають курорт від холодних вітрів. Комплекс має 14 сучасних підйомників - “витягів”. Лижні траси завдовжки понад 50 км прокладені на схилах з трав’яною основою та облаштовані системами безпеки. Частина гірських схилів освітлюється, тож кататися можна і в вечірній час. На Буковелі діє лижна школа та працюють інструктори зі сноубордингу.

Нині гірськолижні траси “Буковелю” можуть прийняти одночасно понад 30 000 туристів. Поселитися ж лижники можуть у 25 затишних чотирикімнатних котеджах з номерами люкс та напівлюкс, а також у садибах-пансіонах і готелях довколишніх сіл і містечок. До слова, у новому сезоні додатково відкриється ще 59 чотирикімнатних котеджів та 19 шале, що дасть змогу поселити понад 1000 гостей. Заохочуючи туристів відпочивати саме в “Буковелі”, курорт постійно проводить акції зі зниження вартості проживання, користування витягами та прокатом гірськолижного спорядження. А якщо взяти до уваги, що від залізничного вокзалу та аеропорту Івано-Франківська до курорту регулярно ходять автобуси, а з вересня - ще й комфортабельний автобус “Львів-Ворохта” із зупинкою «Буковель», то їхати сюди - суцільне задоволення!

Буковель в Інтернеті: www.bukovel.com
Розміщення на Буковелі: “У Марка” (www.u-marka.com.ua); “Водоспад” (www.hotelvodospad.com.ua); “Водограй” (www.vodograj.com). Повний перелік - на сайті Буковелю.

Драгобрат

Драгобрат - найвисокогірніша гірськолижна база України. Міститься на полонині “Драгобрат” Рахівського району Закарпатської області на висоті 1360 метрів над рівнем моря. Це чи не єдиний курорт Карпат, який приймає гірськолижників з середини жовтня до середини травня. Якість же гірськолижних спусків Драгобрата відповідає олімпійським вимогам!

До Драгобрата їдуть бувалі лижники. А ще - сноубордисти, бо взимку тут завжди є сніг. Основне катання відбувається на горі Стіг (1700 м) та на гірському масиві “Близнюки” (1833 м). Гірські траси, що простяглися на 10 000 км, можуть прийняти до 1000 лижників одночасно. До підніжжя гори Стіг можна дістатися лише через селище Ясіня, що за 18 км від Драгобрата. Однак не кожна машина проїде цією дорогою, тож краще на місці скористатись трансфером на ГАЗ-66 чи чотирипривідних машинах типу “Нива”. До речі, через Ясіню проходять міжнародна траса Ужгород-Рахів-Івано-Франківськ-Львів і залізничні колії Львів-Івано-Франківськ-Рахів та Харків-Чернівці-Кишинів.

Відпочинок на “Драгобраті” - це ще й первозданна природа. З вікон готелю “Драгобрат” (філія бази “Едельвейс”) і кількох сучасних котеджів, розміщених на схилі гори, відкривається прекрасна панорама Говерли, Петрала й Близнюків. А ще дискотека в цих місцях - справді найвищого рівня в Україні!
Драгобрат в Інтернеті: www.ski.lviv.ua/drahobrat
Розміщення в Драгобраті: готель “Драгобрат” (http://krokus.far.ru/Edelweiss), «Плай» (www.plai.nezabarom.com.ua), «Тиса», «Гостинний дім». Повна інформація - на вказаних веб-сайтах.

І це ще не все…
Щосезону на гірськолижних курортах України з’являються нові траси, витяги, готелі. Крім вищезазначених, у різних областях України діє більш як 15 гірськолижних центрів. Найбільш популярні - Тисовець, розміщений у верхів’ї річки Тисовець на висоті 1020 м, (за 120 км від Львова), селище Ворохта (біля Яремчі), місто Косів (Івано-Франківщина), комплекс “Синяк” (неподалік Мукачевого на Закарпатті), село Пилипець (Міжгірський район Закарпатської області), та інші. Детальніше про них можна дізнатися в туристичних фірмах та на спеціалізованих сайтах. Тож зустрінемось у Карпатах!

Інформація для туристів

Лижний сервер України: www.ski.lviv.ua
Громадська організація “Український гірськолижний клуб”: www.skiclub.org.ua
Все про відпочинок у Карпатах: http://karpaty.nezabarom.com.ua
Форум для гірськолижників і сноубордерів: www.skier.com.ua
Рада з туризму Карпатського регіону: www.tourism-carpathian.com.ua

Як дістатися?

МАУ пропонують зручні прямі рейси до Львова з Києва (щоденно, крім неділі), Франкфурта (по вівторках та п’ятницях) і Барселони (щочетверга).

З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви отримаєте 311 миль в економічному класі та 467 миль у бізнес-класі на маршруті Київ-Львів, 1000 миль в економічному класі та 1500 миль у бізнес-класі на маршруті Франкфурт-Львів, 1203 милі в економічному класі та 1805 миль у бізнес-класі на маршруті Барселона-Львів.

Купуйте квитки на сайті МАУ

Читайте також:

• Львівщина: Душа України

Текст: Ірина Пустиннікова
http://www.castles.com.ua/

Малі міста часом вражають великою історією. Таким є райцентр Острог у Рівненській області, вдалині від великих магістралей і залізниць. Місто справедливо вважає себе колискою освіти і просвітництва в Україні. Саме тут було вперше надруковано Біблію церковно-слов’янською мовою, тут діяла потужна Острозька академія, що дала світові чимало відомих імен. А торік Острозький замок й академія були названі одними з новітніх чудес України…

Історичні події треба оцінювати з відстані. Через сито історії просіюються мільйони дрібних дат. Однак день 15 липня 1410 року закарбувався в Історії по праву: Грюнвальдська битва 1409-1411 років зупинила експансію тевтонських лицарів у Східну Європу. Проти наймогутнішого військового ордену встали поляки й українці, литовці й білоруси, чехи й татари. І якби не стійкість українських військ, хто знає, чи вдалося б перемогти армію великого Ульріха фон Юнгінгена.
На грюнвальдському полі бився й Федір Острозький, син князя Даниїла з Острога, батько Василя Острозького (Красного). Так увійшов у світову історію український княжий рід меценатів і будівничих, про яких навіть приказка ходила: “багатий, як Острозький”. Князі не лише багатіли, а й боронили рідний край: онук Василя Красного, литовський гетьман Костянтин Острозький, прославився перемогами над татарами. А найпримітнішим для Історії був його молодший син, Костянтин-Василь (1526-1608). У 1559 р. цей розумний правитель став київським воєводою, а після Люблінської унії ще й коронним сенатором.
Вотчиною князів протягом майже 300 років був Острог, сучасний райцентр на півдні Рівненської області. Місто дуже давнє: Іпатіївський літопис знає його ще з 1100 року. Острог і нині багатий пам’ятками Середньовіччя. Найголовнішим реліктом давнини є, безсумнівно, княжий замок, біля стін котрого завмерли бронзові князі Острозькі, улюблені “фотомоделі” весільних фотографів. На замковій території стоїть древня Богоявленська церква (XV ст.), а в унікальній за архітектурою Вежі Мурованій діє краєзнавчий музей.
Екскурсоводи обов’язково розкажуть вам про середньовічну меценатку Гальшку Гулевичівну-Острозьку (1575-1642), змушену жити з нелюбом. Вродливу Гальшку її дядько Костянтин Острозький силоміць віддав заміж за поляка-багатія Дмитра Сангушка. За легендою, під час їхнього вінчання у соборі піднявся лихий вітер, загасив свічки, загув у дзвони, віщуючи недобре. Люди кажуть, нещасна красуня кинулася з замкової вежі - і тепер сумною тінню блукає пагорбами Острога. Насправді ж вона померла у віці 67 років у своєму маєтку під Луцьком… До речі, саме Гальшка Острозька стояла біля витоків прославленого українського закладу: на її кошти у Києві у 1615 р. було відкрито братську школу, з якої згодом виросла Києво-Могилянська академія.
У передмісті Острога, колись заселеному татарами, піднімається Татарська брама, а давній шлях із заходу стереже Луцька брама XVI ст. Небайдужому туристу просто необхідно завітати під її склепіння: у башті розташувався музей книгодрукування з багатою експозицією. Він тут - не випадковість: саме в Острозі починалось українське друкарство. Тут запрошений Костянтином-Василем Острозьким першодрукар Іван Федоров створив шедеври - “Буквар” (1578 р.) й Острозьку Біблію (1581 р.). Саме на цій Біблії приймав свою першу присягу Президент України Віктор Ющенко.
Та не лише фортифікаціями і друкарством славився на всю Україну Острог. У 1570-1580-х роках князь Костянтин Острозький засновує на Волині братства і друкарні, відкриває школи. Та найголовнішим його дітищем стала утворена в 1576 році Острозька слов’яно-греко-латинська академія, первісток вищої освіти не лише в Україні, а й у всій Східній Європі. Доба Відродження потребувала нових людей: освічених, розвинутих, талановитих, і князь розумів це.
В академії викладали яскраві “зірки” тогочасної Європи: грецький вчений Діонісій Палеолог, учень Галілео Галілея Кирило Лукаріс, професор Краківського університету Ян Лятос. Тут починав свою педагогічну діяльність письменник-полеміст Іван Вишенський, а першим ректором було обрано Герасима Смотрицького. Без них академія не здобула б слави “Острозьких Афін”. Серед слухачів академії були гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, автор унікальної “Граматики слов’янської” (1619 р.) Мелетій Смотрицький, білоруський поет Андрій Вимша.
Потім для академії настали не найкращі часи: останній з Острозьких, Януш, перетворив її на єзуїтську колегію, і близько 1640 р. академія перестала існувати. Протягом століть змінювалися власники: на її території діяли православна церква і костел, госпіталь і педагогічне училище. Традиція академізму перервалась майже на 350 років!
У 1994-му академія відродилася (www.uosa.uar.net). Зараз її корпуси розташовані в колишньому монастирі капуцинів XVIII ст. І хто знає, можливо, невдовзі на весь світ прогримлять імена нових вихованців відроджених “Острозьких Афін”…

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Острозький краєзнавчий музей
Рівненська область, м. Острог, вул. Академічна, 5 (на території Острозького замку).
Тел.: +38 03654 306 01, +38 03654 225 93.
E-mail: dikzo@ostroh.uar.net.
Вартість вхідного квитка: 4 грн.
Музей книги та друкарства
Рівненська область, м. Острог, Луцька Брама, вул. Папаніна.
Тел.:+38 03654 232 71.
Графік роботи: Музеї відкриті щодня, крім понеділка, з 09:00 до 16:30.

МАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.
Купуйте квитки на сайті МАУ. По детальнішу інформацію звертайтесь за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Читайте також:

• Незрівнянна Рівненщина
• Казковий калейдоскоп Волині
• Губків. Соколиний замок.

PANORAMA 2008
Текст: Ірина Пустиннікова
http://www.castles.com.ua/

Краса – велика сила. Жіноча краса теж, але вона нетривка, і хто згадає красуню через століття? Портрети… А що – портрети? Їх знають лише спеціалісти і музейні працівники. Тож мало хто залишається в пам’яті прийдешніх поколінь Красунею з великої літери. Софії де Вітт-Потоцькій поталанило. Її вроду береже один з найгарніших парків України і світу – “Софіївка”

Парком “Софіївка” найкраще блукати рано-вранці або в будні дні. Суботній або недільний осінній полудень – місцевий “високий сезон”, коли туристів у парку мало не стільки ж, скільки дерев. А блукати тут добре! Від Нижнього ставу з 15-метровим фонтаном “Змія” до гроту Діани, від Чортового мосту до підземної ріки Ахеронт, від острова Анти-Цирцеї до партерного амфітеатру. Екскурсоводи чітко слідкують за розробленими маршрутами та їх хронометражем. А “Софіївка”, як сором’язлива красуня, відкривається лише тет-а-тет. Хоча та, заради якої вся ця краса задумувалася, сором’язливою не була. Інакше б не вижила. Але красунею була неймовірною.

Про графиню Софію де Вітт-Потоцьку тут нагадуватиме все: від назви парку до численних біографій, якими наповнені сувенірні ятки. Так багатій граф Станіслав Щенсний Потоцький (1751-1805) увіковічнив своє безмежне кохання до дружини.

Завоювання серця

Історія цих почуттів починається з турецького міста Бурса, де 1762 року в родині грецького торгівця худобою народилася дівчинка Софія. Коли батько помер, її мати Марія, залишившись без засобів до існування, стала куртизанкою. У 1777 р. Марія привела красуню-доньку до польського посла в Стамбулі Кароля Боскампа-Лясопольського. Той, вражений вродою Софії, залишив її в себе. І закрутилося: уроки французької, світські прийоми, шлях до Варшави, який лежав через Поділля. Новий край назавжди змінив її життя. У дівчину палко закохується 39-річний Юзеф де Вітт, син коменданта Кам’янець-Подільської фортеці Яна де Вітта. Осліплений красою, він протягом року їздить до Хотина залицятися до красуні. Донині Кам’янцем-Подільським гуляють розповіді про їхнє таємне вінчання 1779 р. в зіньковецькому костелі і про те, як скаженів батько Юзефа та як злягла від горя його мати. Вже з Кам’янця, в новому статусі, Софія відправляється разом з Юзефом подорожувати Європою. На той час де Вітт-молодший, колишній польський майор, переметнувшись до росіян, уже був генералом російської армії. Та чоловік швидко відходить у тінь, а до ніг красуні падають Варшава й Берлін, король Фрідріх ІІ Пруський та австрійський імператор Йосип ІІ. Де слава – там і заздрість. З’явились чутки, що красуня є російською шпигункою і приятелькою Григорія Потьомкіна. З усіх боків тільки й чути було: бідний, бідний Юзеф…

Нове кохання

У жовтні 1791 р., в Яссах, тодішній столиці Молдови (нинішня Румунія), куди переводять де Вітта, Софія вперше зустрічає графа Потоцького. Кохання обеззброїло одруженого графа, про пару взялися пліткувати від Відня до Петербурга. Плітки та легенди і нині оточують їх. Власне, як і парк. Кажуть, Потоцький вибудовував у 1796-1805 рр. для коханої дружини шматок її рідної Греції в античному силі. Автором парку був талановитий артилерист-винахідник Людвіг Метцель (1764-1848), котрому щодня  допомагали німецький садівник Олива і близько 800 селян. Селяни отримували за працю платню, адже Потоцький скасував на своїх землях панщину. Кажуть, будівництво парку коштувало графу астрономічної суми в 15 млн злотих (або 2 млн крб сріблом)! Юзеф де Вітт, в якого Потоцький буквально відкупив Софію за 2 млн злотих, дізнавшись про скруту, в яку увігнало Станіслава будівництво парку, радив тому ще раз продати дружину й заробити на парк….

Леді в зеленому

“Софіївка” вже на початку ХІХ ст. викликала захват. Поети складали про неї поеми, її малювали художники, а в 1820 р. навіть відвідав російський цар Олександр І. Задум Станіслава Потоцького був ще більш грандіозним, включав будівництво розкішного палацу і створення найбільшого в Європі парку. Втіленню завадила передчасна смерть магната 14 березня 1805 р. Софія володарювала в зеленому царстві імені себе аж до смерті 1822 р. Дивно, але улюбленим місцем на землі парк для неї не став: графиня не раз намагалася продати “Софіївку” в царську скарбницю. Далі славу парку підтримував її син Олександр…

“Софіївка” і справді вражає: є тут екзотичні дерева з усіх усюд, мармурові скульптури, що наче зійшли зі сторінок “Іліади” та “Одіссеї”, численні водойми, водоспади, фонтани і гроти. Вражає вона і своєю площею: 179 гектарів – це солідно. До речі, сучасна “Софіївка” не дуже схожа на зелений рай часів красуні-Софії. У 1836-1859 рр. парк, який називали тоді “Царициним садом”, значно вдосконалили академік архітектури А. Штакеншнейдер і тодішні головні садівники.

Ще в 1929-му цей чарівний куточок оголошено заповідником. У 2004 р. “Софіївка” отримала статус Національного дендрологічного парку, а в 2007-му її було названо одним із семи чудес України. Чи варто дивуватися, що в 1985 р. мала планета № 2259 отримала назву “Софіївка”?

Корисна інформація

Адреса: Національний дендрологічний парк “Софіївка”, Черкаська обл., місто Умань, вул. Київська, 12-а; тел.: +38 04744 363 19.
Вебсайт: www.sofiyivka.org.ua, e-mail: sofievka@ck.ukrtel.net.

Графік роботи: Парк відкритий з 1 травня до 15 листопада щоденно з 9.00 до 18.00. В інші пори року екскурсії проводяться за попереднім замовленням.
Вхідні квитки: Дорослий – 8 грн, дитячий – 5 грн.

Інфраструктура: У парку працює ресторан та готель: тел.: +38 04744 335 27, +38 04744 343 66.

Прокат автомобілів: Компанія Hertz: м. Київ, вул. Здолбунівська 7д, тел.: +38 044 492 3270, e-mail: rent@hertz.ua

Як дістатися

Міжнародні Авіалінії України пропонують прямі щоденні рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтесь за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС (згідно з тарифним планом), Київстар і Life:)  та Beeline.

Дістатися Умані найзручніше автобусами та маршрутками із Києва.

Читайте також:

• Немає споріднених статей.

©PANORAMA 2008
Текст: Ганна Костенко

Якщо ви відчуваєте, що у вашому житті стало забагато стресів, можливо, час… приїхати на Закарпаття? Здається, сам Бог створив цю землю для оздоровлення людини: тут є величні гори, густі ліси, мінеральні джерела, цілющі озера, лікувальні грязі та соляні шахти. Ще з часів Австро-Угорської імперії Закарпаття зажило слави елітного курорту. Його нинішня формула успіху – давні лікувальні традиції, помножені на бездоганний сервіс та сучасні технології.

Королівська купіль

Неподалік історичного центру Ужгорода розташувався готель “УнгварЪскій”, що пропонує широкі можливості для відпочинку та релаксації. А як же інакше, коли свою історію заклад веде з 1876 року й був збудований на місці проходження джерела лікувальної мінеральної води. В 2007 році ужгородський бізнесмен Іван Волошин вирішив повністю відродити її. Концепцією оновленого курорту став “етно-велнес”: відновлення природних сил організму за традиціями наших предків.
Перше правило “УнгварЪского” – гість повинен отримувати задоволення від кожної хвилини перебування в ньому. В інтер’єрі цього затишного комплексу багато дерева, кованих прикрас та автентичних аксесуарів, стилізованих під ХІХ століття, які створюють приємну домашню атмосферу. Номери – світлі й просторі, а ресторан частує гостей смачними й корисними стравами закарпатської, угорської та словацької кухонь, приготованими з екологічно чистих продуктів.

Друге правило “УнгварЪского” – зробити прийом лікувальних процедур приємним доповненням до відпочинку. В оздоровчо-реабілітаційному центрі панує спокійна й привітна атмосфера. Тут відповідно до показань можна прийняти різні види душів, ванн, масажів, пройти курс пресо-терапії тощо.

Королевою оздоровчих процедур є “УнгварЪска купіль”, яка нагадує давній ритуал. Ви спускаєтесь до кам’яної зали, освітленої свічками, де вас огортають аромати східних пахощів і звуки природи… Серед зали стоїть чан з мінеральною водою, відлитий ще 130 років тому! Під ним тліють запашні дрова, нагріваючи воду до приємної температури. Спочатку ви повністю занурюєтесь у чан на 5-10 хвилин, а потім на пару секунд – в невелику купіль з холодною водою. Тіло насичується киснем, тонізується, і ви відчуваєте неймовірний приплив життєвих сил. Справжня нірвана по-закарпатському!

Диво-бочка

В “УнгварЪскому” ви також зможете пройти ще один ритуал оздоровлення – попаритися у справжній карпатській лазні. У ній все зроблено з натурального дерева, піч збудована з каменю за давньою карпатською технологією, а невеликий басейн наповнений мінеральною водою. У парній – запашні дубові віники та настоянка з ароматних карпатських трав, щоб поливати розжарене каміння… На столику в кімнаті відпочинку на вас чекають духмяний чай з медом. Проведіть тут півтори годинки, і ви відчуєте справжній релакс!

Ще одну цікаву теплову процедуру – “Кедрову бочку” – ми знайшли в закарпатському туристичному комплексі “Воєводино”. Лікувальна пара, насичена ароматами трав, подається під тиском і поступає в компактну сауну-бочку, виготовлену з 200-річного кедра. Теплий кедр виділяє фітонциди, завдяки чому паровий прогрів сприятливо впливає на весь організм. Покращується кровопостачання шкіри, м’язів, суглобів, підвищується інтенсивність обмінних процесів. До того ж, парова бочка має неабиякий косметичний ефект для шкіри обличчя та боротьби з підступним целюлітом. Процедура триває від 2 до 15 хвилин у декілька заходів.

“Воєводино” розкинулось “поза зоною досяжності”: гори, густий ліс, звуки стрімкої річки і благословенна тиша… Проживання – у комфортабельних дерев’яних будиночках. У ресторані комплексу можна поласувати фореллю, виловленою власноруч у рибниках на його території. Смакота неймовірна! А добре розім’яти м’язи тут можна не тільки під час масажу. Залежно від сезону, вам запропонують теніс, пейнтбол, волейбол, міні-гольф, поїздки на велосипеді чи катання на лижах. Якщо ж треба не лише набратися сил, але й поправити здоров’я, тоді варто спробувати інший куточок здоров’я на Закарпатті – селище Солотвино.

Сіль життя

Для цього прямуйте в Солотвино, знамените своїми соляними шахтами, що ефективно лікують бронхіти, астму та різні алергологічні захворювання. З 1976 року в Солотвино на базі соляної шахти працює спеціальна Українська алергологічна лікарня (УАЛ). Це – один з найунікальніших лікувальних закладів у світі, адже лікарняні кабінети й палати містяться на глибині 300 м у суцільному масиві солі!

Протягом року в шахті зберігається однакова температура +22 +25 ºС і однакова вологість повітря 30-32%. Тому головною лікувальною процедурою є дихання. Рекомендований курс: 15-25 сеансів по 5-10 годин. Також в УАЛ використовують сучасні апаратні методи, питну терапію та масаж. Зупинитися на курорті можна в дерев’яних котеджах санаторно-готельного комплексу “Спелеоцентр Солотвино”.

Крім соляних шахт, природа подарувала Солотвино ще й солоні озера. На їхніх берегах відкладаються лікувальні грязі, цілющі властивості яких порівнюють зі знаменитими грязями Мертвого моря. У теплу пору року сюди приїжджають, щоб відпочити на лоні природи та полікувати проблеми опорно-рухового апарату.

Корисні Контакти

Етно-велнес готель “УнгварЪскій”
Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 2. Тел.: +38  0312  61 6565; www.ungvarskiy-hotel.com.ua, e-mail: info@ungvarskiy-hotel.com.ua
Проживання: від 250 грн. за номер на двох.

Санаторно-готельний комплекс “Спелеоцентр Солотвино”
Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт Солотвино. Тел.: +38 03134 56 843; www.solotvino.com.ua, e-mail: speleocenter@i.ua
Проживання: від 200 грн. за номер на двох.

Туристичний комплекс “Воєводино”
Закарпатська обл., Перечинський район, с. Тур’я Пасіка, ур. Воєводино. Тел.: +38  03145 47 240; www.voevodyno.com, e-mail: voevodyno@mail.ru
Проживання: від 320 грн. за номер на двох, сніданок включено.

Туристично-інформаційний центр Закарпаття
Тел.: +38 0312 61 6669; www.tourinform.org.ua

Ресторани

Деца у нотаря
м. Ужгород, вул. Гагаріна, 98, тел. +38 0312 66 1166.
Найвідоміший ресторан-корчма у Закарпатті.

Родоc
м. Ужгород, вул. Докучаєва, 6а, тел. +38 (0312) 64-21-25.
Родзинка ресторану – двi “печерні” зали, яким понад 600 років.

Турянська долина
м. Перечин (неподалік Воєводино), вул. Жовтнева, 122, тел. +38 0314 52 2263.
Європейська, українська та закарпатська кухня.

Прокат автомобілів: Компанія Hertz
м. Львів, вул. Чехова, 3/1, тел.: +38 032 297 0052; моб.: +38 050 358 28 61, e-mail: lviv@hertz.ua

Як Дістатися

Міжнародні Авіалінії України пропонують прямі рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи, а також щоденні рейси з Києва до Львова, зручні рейси до Львова з Мадрида, Барселони та Франкфурта і прямі щоденні рейси Відень-Львів. З Києва чи Львова прямуйте до Ужгорода одним із щоденних потягів.
Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС (згідно з тарифним планом), Київстар і Life:) .

Читайте також:

• Мукачево. Легенди замку Паланок.

©PANORAMA
Текст: Ірина Пустиннікова

Саме тут, у Криму, 63 роки тому вирішувалася доля Європи. Не в темному підземному бункері, а в наповненому світлом царському палаці понад Чорним морем. Лівадію можна вважати протобатьківщиною ООН. Ці зали й коридори і сьогодні слугують кулуарами європейської політики. Карма місця, в якому поєдналися краса природи і сила людського духу

Уявити собі, що на розробку проекту розкішного Білого палацу імператорський архітектор Микола Краснов витратив півтора року, непросто. Ще важче повірити в те, що чималу споруду було зведено за якихось 17 місяців. Для того, щоб неймовірне стало можливим, 2500 будівничих працювали навіть уночі, при світлі смолоскипів. Будівлю заклали в квітні 1910-го, завершили у вересні 1911-го…

У ті часи в архітектурній моді царював модерн з його еклектичністю і властивістю брати зі світової скарбниці найкращі елементи, щоб потім змішувати їх у довільних пропорціях. Так і в Лівадії: іноді здається, що перед вами східний гарем, іноді – візантійський храм, а часом – розкішний італійський маєток часів Відродження. Білосніжний камінь, добутий в Інкермані під Севастополем, було вкрито спеціальним розчином, який зберігав колір та захищав від вивітрювання. Недоліки були неприпустимі: місце неподалік Ялти обрав сам цар Микола ІІ, він же контролював процес побудови своєї нової літньої резиденції.

З 1911 року імператор постійно приїздив сюди з родиною на відпочинок. Відтоді збереглася “Царська стежка”, що зміїться серед узбережних скель між Лівадією та Гаспрою.

Щоправда, ці місця російські самодержці сподобили ще раніше: в 1861 р. Олександр ІІ подарував маєток дружині Марії Олександрівні, яка хворіла на сухоти. Цілющий клімат Криму імператриці наполегливо рекомендував лікар Боткін.

У 1925 р., за іронією долі, колишні царські покої заселять 220 простих хліборобів і скотарів, для яких тут було обладнано селянський санаторій, до речі, перший в світі. Десь саме в той час зникли розкішні меблі, збідніли інтер’єри нео-ренесансного палаццо.
Шляхетні гості повернуться в ці зали вже у 1945-му, коли протягом тижня, з 4 по 11 лютого, Йосип Сталін, Уїнстон Черчилль і Франклін Делано Рузвельт вирішуватимуть долю повоєнної Європи і вступ СРСР у війну з Японією. Друга світова дійшла своєї завершальної стадії, тож поговорити лідерам трьох супердержав було про що. Хоча Ялтинська конференція увійшла до всіх підручників історії, Лівадія і без неї прославилася б архітектурою і природою. Але сила Історії все-таки могутня: мало хто з туристів втримається від спокуси посидіти за круглим столом переговорів, де понад 60 років тому можновладці краяли Європу, як свіжий буханець хліба.

Саме за цим столом народжувалася концепція ООН – Організації Об’єднаних Націй, до якої відразу зарахували Україну та Білорусь, на той час республіки Радянського Союзу. Багато документів, підписаних тут взимку 1945 р., актуальні й донині. Скажімо, Декларація про визволення Європи дала змогу визволеним від нацизму країнам обирати власну форму правління.

Вибір політиків не дарма впав на околиці Ялти. Неподалік, у Юсупівському палаці, була радянська штаб-квартира, звідки Йосип Сталін керував фронтом. Ще в січні 1945 р. Черчилль писав Рузвельту: “Надсилаю Вам доповідь морського міністерства про Ялту. Якщо оберуть це місце, було б добре мати кілька есмінців, на яких ми могли б жити в разі потреби. Однак, гадаю, Сталін приготує нам гарні умови на узбережжі. Постараймося, щоб наша група була якомога меншою. Ви вже придумали, як назвати цю операцію? Якщо ні, я пропоную “Аргонавт””.

Черчилль не помилився: на високих гостей у не по-зимовому теплому Криму чекали воістину царські покої. Стримана розкіш інтер’єрів чудово гармоніювала з важливістю конференції. А місцева кухня так посмакувала президенту США, що він навіть відіслав з Лівадії двох особистих філіппінських кухарів, у чиїх послугах там не було потреби. За столом переговорів 5 лютого 1945 року сиділо 23 особи: лідери трьох держав, міністри, воєначальники та три перекладачі. Черчилль писав у мемуарах, що жодного разу за всю війну, навіть у найважчі періоди, не відчував на собі такої великої відповідальності, як на Ялтинській конференції.

Гості Криму заслужено люблять цей палац, в якому нині діє музей, присвячений життю царської родини в Криму. По сусідству розміщений санаторій, деякі з корпусів якого знаходяться в замку барона Фредерікса та будинку, де жив імператорський почет. Відвідайте велику, прикрашену ліпниною їдальню, солідний вестибюль, англійську більярдну, кабінет у стилі жакоб. І не забудьте про доглянутий пейзажний парк площею 40 га.

Магія місця робить Лівадію не лише солідним місцем зустрічі політиків, а й ошатними кінодекораціями. Он на тих сходах Маргарита Терехова і Михайло Боярський обмінювалися колкощами авторства Лопе де Веги (“Собака на сіні”, 1973 р.), он там фільмувалися сцени з “Дванадцятої ночі”, “Анни Кареніної”, “Отелло”. У розкішній атмосфері Лівадійського палацу так легко відчути себе героєм середньовічної п’єси, вельможним гостем або великим політиком…

Корисна Інформація

Кримська республіканська установа “Лівадійський палац-музей” знаходиться на території санаторію “Лівадія”.
Контакти: АР Крим, Велика Ялта, селище Лівадія. Телефони: приймальня: +38 0654 315 579, екскурсійний відділ: +38 0654 315 581.
Музей працює: щодня з 9:00 до 18:00.

Як Дістатися

МАУ пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Сімферополя до двох разів на день, а також прямі рейси з Берліна до Сімферополя та з Франкфурта до Сімферополя. “Панорама Турс” пропонує туристичні пакети до Криму. Подробиці – на сайті www.panorama-tours.eu та за е-мейл: reservations@panorama-tours.com.ua.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтесь за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС , Київстар, Life та Beeline.I cannot find the gallery's xml file: wp-content/photos//gallery.xml
Please check that the gallery's files have been created on the admin pages!

Читайте також:

• Феодосія
• Крим: райський півострів
• Велика Ялта

©PANORAMA
Текст: Ірина Пустиннікова
http://www.castles.com.ua/

Літо, море, духмяний вітер з гір, шал кольорів на фруктових базарах, дзвінка тиша вранішніх парків, розкіш колишніх царських палаців – усе це Велика Ялта у високий сезон. Лише побувавши тут влітку, розумієш, чому російські імператори відправляли бунтівників у заслання на Кавказ, а самі вирушали на відпочинок на південний берег Криму. Просто Велика Ялта – то шматочок раю на землі, котрий варто відкрити для себе

Велика Ялта. Її кордони – 70 кілометрів Чорного моря, гір, пляжів від Фороса до Гурзуфа. Її “населені пункти” – 170 курортно-санаторних закладів. Її візитівка – сонце: тут воно сяє 2250 годин на рік, стільки ж, як у Ніцці чи Сан-Ремо. У ролі прикордонного пункту виступають 150-річні Байдарські ворота у Форосі, за 46 км від Ялти. Панорама, яка відкривається крізь арку цієї брами Великої Ялти, залишиться у пам’яті назавжди. Як і стрункий силует Воскресенської церкви (1892 р.) на Червоній скелі, що підноситься з моря 400-метровим п’єдесталом цього витонченого храму. Чи палац “чайного короля” Олександра Кузнецова у тінистому парку. Далі дорога веде повз Берегове (Кастрополь) зі 120-метровою скелею Іфігенія та перевалом Чортова драбина. Втім, почнемо нашу мандрівку власне із самої Ялти.

Ялта

Уже початок подорожі вартий книги рекордів Гіннеса: із сімферопольського залізничного вокзалу до Ялти вас довезе найдовший у світі тролейбусний маршрут (86 км)! Далі просто: всі дороги ведуть на набережну. Тут голосно б’ється серце 80-тисячного курортного міста. Пальми, хвилі, чайки, гори, музика звідусіль – неначе ожила картинка з туристичного каталогу. Захочеться більш різноманітних розваг – до ваших послуг міський театр. Тут у 1900 р. Антон Чехов дивився спектаклі за власними п’єсами у виконанні трупи Костянтина Станіславського. Чехов і Ялта – історія довгого роману. У цьому ви переконаєтеся в музеї-дачі письменника, де він прожив п’ять років і написав “Три сестри” та “Вишневий сад”.

На продовження теми класиків завітайте до літературно-меморіального музею імені Лесі Українки. Поетеса часто бувала в Ялті, тут перекладала на українську байронівського “Каїна” та шекспірівського “Макбета”. Біля будинку, де вона жила, в 1972 р. встановлено пам’ятник.
Втомлених від гламуру набережної кличуть старі вузькі вулички, де колись мешкали рибалки. Від набережної над містом тягнеться канатна дорога. За неповні півгодини польоту в двомісній кабінці та можливість позаглядати, як Карлсон, у вікна ялтинців, доведеться віддати 20 гривень. А потім нафотографуватися досхочу на оглядовому майданчику понад містом.

Дітям в Ялті точно сподобається дельфінарій. Любителям архітектури – костел Непорочного зачаття на вул. Пушкінській, 25 (1898-1906 рр.) авторства Миколи Краснова, архітектора російського імператорського двору. За радянських часів тут був міський краєзнавчий музей, а нині правляться літургії, проходять органні концерти. До речі, затишна пішохідна Пушкінська – ялтинський варіант Андріївського узвозу. Серед інших скарбів – схожий на різьблену шкатулку Олександро-Невський собор (1891-1902 рр.) на вулиці Садовій, 2 та колишній мавританський палац еміра Бухарського, а зараз санаторій “Ялта” (1903 р.).

Гаспра, Алупка, Сімеїз

Прагнете камерної краси? Їдьте у Гаспру! Це містечко відоме романтичним “замком любові” – Ластівчиним Гніздом роботи А. Шервуда (1912 р.) на мисі Ай-Тодор.

Архітектору вдалося неможливе: Ластівчине Гніздо виявилося водночас монументальним і елегантним, величним і мініатюрним. Що з того, що це лише стилізація під Середньовіччя: Ластівчине гніздо може похвалитися шаленою любов’ю мас, просто-таки “зірковою” популярністю і статусом візитівки Криму. Здається, сама доля визначила профіль романтичної споруди на вершечку 40-метрової скелі: сьогодні, як і в 1914 році, тут працює ресторан.

Прямуючи узбережжям від Гаспри у південно-західному напрямку, ви потрапите в Алупку. Це містечко захоплює неперевершеним симбіозом Сходу й Заходу, втіленим у розкішному палаці графа Воронцова. Ще б пак: проект комплексу, що розкинувся в амфітеатрі гір посеред пейзажного парку, створив не хто-небудь, а сам Едуард Блор, придворний архітектор Вільгельма IV та королеви Вікторії! Тут, де при вході вас зустрічають сонні леви, а в зимовому саду ховаються ніжні мармурові скульптури, досі царює романтика.

Курорт Симеїз, що розкинувся на південний захід від Алупки, ховається у прохолодній тіні гори “Кішка”. Кішчина “спина” подарувала археологам чимало знахідок: таври залишили тут понад 70 кам’яних поховань, а середньовічні генуезькі купці – замкову кладку. Саме тут відкривається одна з найчарівніших панорам Південного Криму: велична зубаста вершина Ай-Петрі, Пулковська обсерваторія, басейни та гірки великого аквапарку біля моря. Астрономи не випадково облюбували цей край: тут малохмарно, а повітря дивує чистотою. Чудові умови для дослідження Сонця й Місяця!

Масандра і Нікіта

Масандра – абсолютний кримський must see. Ще задовго до побудови тут розкішного замку подорожуючі Кримом відзначали: “Вся краса – у Верхній Масандрі”. Замок-палац у стилі французького бароко в оточенні прегарного парку тут почали будувати ще Воронцови (1829 р.), а завершили вже Романови. Олександр ІІІ, що дуже любив Масандру, у 1893 р. замовив перебудову палацу, хоча пожити в своє задоволення в маєтку не встиг. Довгий час у Масандрі була радянська урядова дача, і лише в 1991-му в палаці влаштували музей. Обов’язково відвідайте палацові покої! За задумом архітектора, кожна нова кімната репрезентує новий стиль у мистецтві: романський вестибюль, готична їдальня, класицистичний кабінет, більярдна в дусі Ренесансу, модернова приймальня цариці, ампірна приймальня царя… Не палац, а підручник з історії культури! Так, російські царі любили Крим. Син вже згаданого Олександра ІІІ, Микола ІІ облюбував іншу околицю Ялти – Лівадію, збудувавши там розкішний палац.

За 3 км від Ялти ваблять прохолодою алеї Нікітського ботанічного саду, відкритого в 1811 р. Тут росте майже 30 тисяч видів і сортів рослин з усіх куточків землі! Де ще побачиш каліфорнійський дуб, фейхоа, бамбук і секвойю, що мирно співіснують на невеликій території? Нижній парк Нікіти було закладено ще в ХІХ столітті, а місцевому маслиновому гаю вже 160 років. У складі ботсаду – заповідник “Мис Мартьян”, де зберігся 120-гектарний реліктовий субсередземноморський ліс.

Гурзуф

Якщо ваше дитинство припало на радянські роки, вам захочеться в “Артек”, а отже – і в Гурзуф. Хоча містечко цікаве і без найвідомішого міжнародного піонертабору планети. У Гурзуфі по східному вузькі й плутані вулички, галасливі сувенірні базари і… неймовірний парк (1823 р.) із численними скульптурними жителями та колоритними корпусами, що нині є територією санаторію Міноборони. Років 120 тому це був розкішний курорт міліонера Губоніна. Більшість готелів тієї доби слугують нині санаторними корпусами. Зберігся і привезений з Відня у 1898 р. еротичний фонтан “Ніч”. Зараз навколо цієї відвертої красуні – зарослі бананів (у парку росте чимало екзотів). Ще в Гурзуфі є будинок-музей художника К. Коровіна, де бували Ф. Шаляпін, І. Рєпін, М. Горький, О. Купрін. Зберігся і маленький будиночок біля Генуезької скелі, де в 1900 р. працював А. Чехов, а також “будинок Рішельє” (1811 р., на території санаторія “Пушкіне”), де в 1820 р. О. Пушкін прожив три “найщасливіших тижні” в родині генерала М. Раєвського.

…Класики й царі були одностайними у своїх почуттях до Великої Ялти. Вони мали рацію: тутешній відпочинок – царська розкіш і незабутні спогади. Перевірено класиками і царями.

Де зупинитися

“Ореанда”****: Ялта, вул. Леніна, 35/2, тел.: +38 0654 274 250, www.hotel-oreanda.com
“Ялта”****: Ялта, вул. Дражинського, 50, тел.: +38 0654 270 260, www.hotel-yalta.com/ua/
“Брiстоль”***. Ялта, вул. Рузвельта, 10, тел.: +38 654 271 606, www.hotel-bristol.com.ua
“Ясна Поляна”: Гаспра, Севастопольське шосе, 52, тел.: +38 0654 273 754, www.crimea-kurort.com/rest/sanat/gaspra/polyana/index.php
“Юсуповський палац”****: Кореїз, Парковий пуск, 26, тел.: +38 0654 722139, 241222, www.planetakrim.com/catalog/02/usupdvorec/index.html
Санаторій “Нижня Ореанда”: Ореанда, тел.: +38 0654 322 212, www.oreanda.biz.

Де поїсти

Riviera Chinatown: Ялта, вул. Леніна, 35/2, тел.: +38 0654 274258.
“Сіам Парадіз”: (тайська кухня): Ялта, вул. Дражинського, 31, тел.: +38 0654 271 883.
“Старий Баку”: Ялта, вул. Садова, 5, тел.: +38 0654 325 503.
“Веселий Хотей”: Гурзуф, Гурзуфське шосе, 16, тел.: +38 050 5680 966.
“Тіфліс”: Лівадія, вул. Батурина, 1, тел.: +38 0654 314 793.

Як Дістатися

МАУ пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Сімферополя до двох разів на день, а також прямі рейси з Берліна до Сімферополя та з Франкфурта до Сімферополя. “Панорама Турс” пропонує туристичні пакети до Криму. Подробиці – на сайті www.panorama-tours.eu та за е-мейл: reservations@panorama-tours.com.ua.
Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтесь за телефоном у Києві +38 044 581 5050.
Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС .

Читайте також:

• Феодосія
• Лівадія
• Крим: райський півострів

@PANORAMA
Iryna Pustynnikova(www.castles.com.ua)

З чого починалася демократія в Україні? З першої Конституції? З УНР? З козацьких рад? Копайте глибше: перша демократична республіка на теренах нашої держави з’явилася ще в V ст. до н.е. І заснували її греки на Гераклейському півострові. Звучить дуже вже по-античному? Насправді ж ідеться про територію сучасного Севастополя!

З назвою міста-колонії все просто: поліс лежав на півострові, а “півострів” грецькою - якраз Херсонес. З політикою теж нескладно: вищим органом державної влади було народне зібрання - агора. Зате з історією просто не буває ніколи: Херсонес майже весь час воював. Точніше, воювали з ним. У ІІ ст. до н.е. особливо дошкуляли скіфи - і Херсонес покликав на допомогу полки понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. Військовий союз завершився поразкою скіфів і… втратою Херсонесом власної незалежності. Місто стало частиною Боспорського царства, а пізніше потрапило під владу Риму, з демократичного полісу перетворившись на колонізаторський форпост у північному Причорномор’ї. Тож про колишню свободу нагадували хіба що легенди.
Найвідоміша з них - про патріотку Гікію, дочку архонта (себто правителя) Ламаха. Багатства Херсонеса не давали спокою боспорському царю Асандру. Тож він вдався до хитрощів: запропонував Ламаху одружити Гікію зі своїм сином. Та херсонесці поставили умову: чоловік Гікії ніколи не покине стін Херсонеса. Довелося погодитись. Коли за два роки Ламах помер, новим архонтом обрали не сина Асандра, а шанованого жителя міста - Зіфа. Це розлютило боспорського царя, тож він вирішив силою відібрати собі владу. Щороку у річницю смерті батька Гікія влаштовувала тризну, на яку сходилися люди звідусіль. Скориставшись із цього приводу, Асандр став відправляти до Херсонеса нібито на тризну по сотні воїнів щороку. Вони начебто везли для Гікії подарунки, а насправді залишалися у місті, переховуючись у пивницях дому Гікії. У третю річницю смерті Ламаха двісті боспорських вояків чекали на сигнал до нападу на місто. Одна зі служанок Гікії випадково випустила пряльце, нахилилася до щілини подивитися, куди воно закотилося, й побачила у підвалі озброєних воїнів. Так Гікія здогадалася про зраду свого чоловіка. Вона не скасувала тризну, але просила херсонесців чекати на її знак. Коли сп’янілий боспорський царевич заснув, Гікія наказала підпалити свій будинок. Усі боспорські воїни загинули, а вдячні херсонесці поставили на честь своєї спасительки дві статуї.
Шкода, але ті статуї Гікії не збереглися. Зате самому Херсонесу судилася довга доля. У ті часи, коли багато грецьких міст гинули під п’ятою гуннів, міцні високі стіни Херсонеса оберігали його від ворожих зазіхань. Місто пережило інші причорноморські поліси майже на тисячоліття, у V ст. увійшло до складу Візантійської імперії, а в ІХ ст. навіть стало її військово-адміністративною областю. Зникли театр й античні храми, змінилася навіть назва міста: візантійці звали його Херсоном, слов’яни - Корсунем. Що цікаво: обидві назви залишилися на карті України, але закріпилися за іншими містами. Сама ж назва-прототип тривалий час припадала пилом століть, щоб врешті-решт ожити як Національний історико-археологічний заповідник “Херсонес Таврійський”, що був названий торік серед семи чудес України.
Слов’яни теж свого часу зазіхали на Херсонес. Київський князь Володимир так розлютився, коли Візантія не виконала умов угоди з Київською Руссю, що в 988 р. виступив проти Херсонеса й підкорив місто після дев’ятимісячної осади. Саме в херсонеській базиліці князь Володимир прийняв християнство.
А Херсонес волів залишатися мирним торговим містом і портом. З півдня сюди прибували морем тканини, олія та зброя, з півночі - жито й домашні тварини. І лише нові господарі Чорного моря в ХІІІ ст., генуезькі купці, Херсонесом не цікавилися, засновуючи свої факторії в інших місцях. Місто витримало одну навалу кочівників, а друга, на чолі якої стояв хан Едигей з Золотої Орди, стерла його з поверхні землі. В середині XV ст. життя колись великого могутнього поліса припинилося.
Лише в 1827 р. офіцер Чорноморського флоту Крузе розпочав проводити розкопки на місці колишнього міста поблизу Карантинної бухти. Цей рік вважається датою другого народження Херсонеса.
Нині до заповідника входять 5 археологічних комплексів: городище Херсонеса Таврійського, некрополь в Карантинній бухті, фортеці Чембало і Каламіта в Інкермані та Балаклаві (обидві - в межах Севастополя), античні садиби та 11 пам’яток архітектури. Чи не найцікавіший об’єкт - найбільша башта Зенона, яка добудовувалася протягом не одного століття. У заповіднику зібрана чудова колекція епіграфічних пам’яток, серед яких відома присяга громадян Херсонеса (ІІІ ст. до н.е.). Зібрання музею налічують понад 200 тисяч експонатів візантійської й античної культур.
Тисячі туристів приїжджають сюди щороку, щоб пройтися головною алеєю міста, побачити руїни театру, мармурові колони давніх храмів, залишки могутніх стін та башт римської цитаделі. Ось тут шуміли міські квартали, тут працювала гончарна майстерня, а тут був колодязь… Силует колонади здається дивно знайомим: колись він прикрашав купюру достоїнством 1 гривня. Демократія, та й годі!

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Національний заповідник «Херсонес Таврійський»: знаходиться в межах міста Севастополь (АР Крим, Севастополь, вул. Древня, 1; тел.: +38 0692 24 1415).
Офіційний сайт заповідника: www.chersonesos.org.
Екскурсії можна замовити за телефонами: +38 0692 24 1301, +38 0692 23 1561.
Вартість вхідних квитків - 10 грн.

ЯК ДІСТАТИСЯ ЗАПОВІДНИКА “ХЕРСОНЕС”?

Міжнародні Авіалінії України пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Сімферополя до двох разів на день, а також прямі рейси з Берліна до Сімферополя та з Франкфурта до Сімферополя.

Читайте також:

• Скарби підводного Криму
• Демісезонні розваги в Криму
• Феодосія
• Крим: райський півострів
• Дива Балаклави

@PANORAMA
Iryna Pustynnikova(www.castles.com.ua)

Коли йдеться про відпочинок у Криму, більшість туристів прямує на південний берег півострова - до Ялти, Алушти чи Фороса. Та досвідчені відпочивальники обирають менш галасливу східну частину узбережжя, де теж є свої перлини. Приміром, Феодосія, якій вже понад 2500 років. Опинившись на перетині часів і культур, місто зібрало під одним небесним дахом вірменські храми, фортечні мури, мусульманські мечеті, неординарні музеї. І до всього цього ве-е-ликий бонус - Чорне море

Згідно з легендами, під феодосійською горою Мітрідат пролягли нескінченні печери, десь тут захований жезл Гермеса, і час від часу пробігає таємничий золотий кінь. Та навіть без легенд у Феодосії, заснованій давніми греками в середині VI ст. до н.е. під назвою Кафа, є на що подивитись. Пляж - пляжем, але для справді насиченого уїк-енду на цьому курорті ми радимо відвідати такі пам’ятки:

1. Міські укріплення та Генуезька фортеця

У північній частині міста, на Карантинному пагорбі, розташовані Генуезька фортеця ХІІІ-XVI ст. та масштабні міські укріплення зі стінами 12 м заввишки і 2,5 м завширшки. У 1266 р. генуезькі купці домоглися в намісника Золотої Орди передачі греко-аланського селища Кафа в їхні руки. Так на узбережжі Чорного моря виникла нова факторія, центр чорноморських колоній італійських купців. Частина фортеці, Цитадель, - то замок у замку. Тут містилися консульський палац, резиденція католицького єпископа, казначейство, суд, склади, а ще контора для перевірки ваг. Кожен купець приїздив сюди зі своїми терезами, щоб добряче заплутати покупців.
Наприкінці XVIII століття більшість споруд Цитаделі втратили своє значення і були розібрані. Минуле пам’ятають хіба що башти Климента і Кріско (XIV ст.) з великими фрагментами фортечних мурів, та в’їзна брама. А неподалік порту здіймається в небо візитівка міста - башта Костянтина (1382-1448 рр.).
Вхід на територію фортеці вільний.

2. Дача Стамболі

Найгарніша зі споруд середмістя Феодосії зведена в 1909-1914 рр. За легендою, її автором став батько віденської сецесії Отто Вагнер. Дача в мавританському стилі будувалася на замовлення тютюнового фабриканта Йосипа Стамболі. Це був коштовний (вартістю в 1,1 млн. крб.!) подарунок красуні дружині магната на десятиріччя шлюбу. У радянські часи в споруді діяв санаторій, зараз тут містяться міні-готель та кафе. Та головне - збереглися прекрасні інтер’єри початку ХХ століття.
Контакти: Феодосія, просп. Айвазовського, 47, тел.: +38 06562 30082; feokampari@rambler.ru

3. Національна картинна галерея ім. І. Айвазовського

Феодосія - рідне місто цього відомого мариніста. Тут він народився в 1817 р. в родині бідного торговця з вірменської слобідки, тут працював з 1848 по 1900 роки, тут і похований поблизу церкви Сурб-Саркіз. Першими “полотнами” Айвазовського були стіни сусідніх будинків, на яких він малював вуглиною. У 1845 р. художник зводить за власним проектом будинок з великою майстернею, в якому нині діє його музей. Свого часу тут бували І. Рєпін, І. Шишкін, М. Третьяков, А. Чехов. За участю Айвазовського в місті відкриваються археологічний музей, публічна бібліотека, збудовані приміщення концертного залу, морський торговий порт, залізнична гілка з Сімферополя.
Споруду галереї мариніст прибудував до власної майстерні в 1880 р. За його заповітом, галерея стала власністю міста. Нині в ній зберігається понад 12 000 марин (картин на морську тематику), з них 417 робіт належать пензлю Айвазовського.
Контакти: Феодосія, вул. Галерейна, 2, тел. +38 06562 30929, 30006. Сайт галереї: www.aivazovsky.euro.ru; e-mail: gallery1880ika@mail.ru. Працює щодня, крім середи, з 9:00 до 20:00, по вівторках з 10:00 до 14:00. Вартість квитка - 20 грн, дитячий - 10 грн.

4. Фонтан Айвазовського

У Ювілейному парку, що в центрі міста, 1888 року було відкрито спроектований Іваном Айвазовським фонтан у східному стилі. Він став не тільки візитівкою курорту, а й справжнім спасінням для спраглих - з нього можна було безкоштовно напитися. Над краном висіло срібне горнятко з написом: “Випийте за здоров’я Івана Костянтиновича та його родини”. З 2007 р. фонтан отримав власний голос: тут транслюється класична музика.

5. Мечеть Муфті-Джамі

Зведена за стамбульським взірцем у 1623 році, коли Кафа належала Туреччині. Поряд із мечеттю - обов’язковий восьмигранний мінарет, збудований з великих тесаних глиб вапняку, та залишки турецьких лазень. Муфтi-Джамі упродовж століть слугувала храмом туркам, кримським татарам і вірменам. У 1975 р., після тривалого запустіння, її повністю відновили кримські та київські реставратори. Нині це діюча кримсько-татарська мечеть, де щоп’ятниці проводяться служби.
Адреса: Феодосія, вул. Караїмська (колишня вул. Леніна), 6.

6. Вірменські храми

На перехресті вулиць Вірменської та Караїмської в затінку дерев ховається церква св. Сергія (1363 р.). Храм цікавий колекцією пам’ятних хачкарів (хрест-каменів), вмурованих у його стіни. У 1888 р. церква св. Сергія постраждала від пожежі й була відбудована на кошти знову ж таки І. Айвазовського. Саме тут художника хрестили в 1817 р., тут він вінчався з першою дружиною Ю.Я. Гревс, у цій церкві його відспівували у 1900 р.
Оборонна церква архангелів Михаїла і Гавриїла, споруджена 1408 р., розміщена на вул. Вірменській, 11. Храм зведений за взірцями італійської романської архітектури.
Церква св. Георгія (вул. Нахімова, 32) колись була складовою частиною Георгіївського монастиря XV ст. За легендою, храм зведено ще в ХІІІ ст. Зараз святинею опікується численна вірменська громада Феодосії.

7. Літературно-меморіальний музей Олександра Гріна

Саме у Феодосії народжувалися романтичні твори великого мрійника О. Гріна. Письменник жив у місті в 1924-1930 рр. і створив тут романи “Дорога нікуди”, “Джессі і Моргіана”, “Та, що біжить по хвилях”. Будинок, в якому мешкав письменник, легко впізнати завдяки рельєфному панно “Бригантина”. Біля входу - якір, а музейні кімнати оформлені як Трюм фрегата, Каюта капітана Геза, Кліперна, Каюта мандрів.
Контакти: Феодосія, вул. Галерейна, 10, тел. +38 06562 31309, +38 06562 32108. Працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10:00 до 16:30. Вартість квитка - 10 грн, для дітей - 5 грн.

ФЕОДОСІЯ: КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Сайти Феодосії: www.feodosia.euro.ru; http://south-east.crimea.ua/; www.kafanews.com,
Туристичний сервер Криму: www.tour.crimea.com
Тури в Феодосію пропонує “Панорама Турс”: www.panorama-tours.eu, е-мейл: reservations@panorama-tours.com.ua.
Найцікавіші події сезону: До 30 серпня - Фестиваль аматорських театральних колективів; 18-31 липня - XV Міжнародний камерний фестиваль “В гостях у Айвазовського”; 27 липня - День міста Феодосія.

ЯК ДІСТАТИСЯ ФЕОДОСІЇ

МАУ пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Сімферополя до двох разів на день, а також прямі рейси з Берліна до Сімферополя та з Франкфурта до Сімферополя.

З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Купуйте квитки на сайті МАУ. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Читайте також:

• Феодосія. Генуезська фортеця.
• Скарби підводного Криму
• Лівадія
• Крим: райський півострів
• Демократичний Херсонес

@PANORAMA
photos by Rick DeLong

Офіційно відлік історії Києва ведеться з 482 року. За легендою, його заснували на високому правому березі Дніпра брати Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь й назвали в честь старшого брата Києвом. Місту випала почесна історична місія - стати центром могутньої держави Київська Русь, розквіт якої припав на часи князювання Володимира Святославовича, котрий охрестив Русь у 988 році, та його сина Ярослава Мудрого (978 - 1054 рр.).

До наших днів збереглися свідки величі тієї доби - Софійський собор та Києво-Печерська лавра. Сучасний Київ - це динамічний європейський мегаполіс, в центрі якого б’ється серце древнього Великого Міста з аристократичним характером, багатою історією та унікальними пам’ятками архітектури.

Набережна Дніпра

Сучасний Київ розкинувся по обидва боки Дніпра - третьої за величиною ріки в Європі (2201 км). А якщо є річка - то мусить бути і Річковий вокзал! Шукайте його на Подолі поряд з Поштовою площею, а знайшовши, неодмінно вирушайте в незабутні прогулянки Дніпром. Ви можете поплавати уздовж київських берегів, а можете відвідати й інші міста України на Дніпрі, або навіть вийти до Чорного моря для міжнародних круїзів! Можна пройтися вздовж Дніпровської набережної від мосту Метро, й ви потрапите до нижнього входу Києво-Печерської лаври.

Софійський собор/ Софія Київська

Собор, споруджений за князювання Ярослава Мудрого у 1017-31 р., став головним митрополичим храмом та духовним центром Київської Русі. Тут відбувалися церемонії прийняття послів, при соборі велося літописання, були створені перші бібліотека й школа. Окрасою Софії Київської є шестиметрове мозаїчне зображення Богородиці-Оранти. Нині Софійський собор є пам’яткою ЮНЕСКО і належить до національного заповідника “Софія Київська“.

Національна опера України імені Тараса Шевченка

Будівлю Національної опери, що на перетині вулиць Володимирської та Богдана Хмельницького, в стилі французького Ренесансу було зведено в 1901 р. за проектом архітектора Віктора Шретера. У червні 1917 року на Всеукраїнському військовому з’їзді в театрі було проголошено Перший універсал Центральної Ради про автономію України. Театр зазнав капітальної реконструкції 1983-88 роках.

Панорама Києва з Михайлівським монастирем

Для киян Михайлівський золотоверхий собор має особливе значення, адже архангел Михаїл вважається небесним покровителем Києва. Кам’яний Михайлівський собор із золотими банями був споруджений в 1108-13 рр. київським князем Святополком (Михаїлом). У 1930-х роках споруда була зруйнована більшовиками. Монастирський комплекс було відбудовано в 1997-2000 рр.

Краєвид на Поділ

З прадавніх часів до нагірної частини Києва долучилась низовинна прирічна територія - Поділ, де зосередилось тогочасне торговельно-ремісниче життя міста. На сучасному Подолі міститься багато старовинних церков, один з найстаріших навчальних закладів - Національний університет “Києво-Могилянська Академія” та безліч кафе і ресторанів.

Києво-Печерська лавра

Один із найдавніших монастирів Київської Русі, історія якого бере свій відлік з 1051 року, коли Антоній Печерський заснував перші - Дальні печери. Близько 1062 р. на території лаври виникають наземні побудови, а згодом - кам’яні храми, келії та інші споруди. У ХІІ ст. монастир отримав статус “лаври”. Найбільшою його святинею монастиря нетлінні мощі преподобних отців у Дальніх та Ближніх печерах. З 1990 р. архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври входить до Реєстру пам’яток ЮНЕСКО.Головний храм Києво-Печерської лаври - Успенський собор, зведений у 1073-1077 роках, він мав непросту долю: в 1718 році пережив нищівну пожежу, а в 1941 р. під час другої світової війни храм було висаджено у повітря. Відбудували собор му 2000 р. Біля Успенського собору височіє Велика лаврська дзвіниця заввишки 96,5 м - шедевр зодчого Йогана Готфріда Шеделя (1731-45 рр.).

Ближні та Дальні печери Києво-Печерської лаври, що вперше згадуються в літописі в 1051 р., є складною системою підземних коридорів заввишки 2-2,5 м і завширшки до 1,5 м, над якими стоять підземні храми і келії. Довжина відкритих для відвідування коридорів: у Ближніх печерах - 228 м, у Дальніх - 293 м. У кожному лабіринті печер є по три підземні церкви, в яких і нині відбуваються богослужіння.

Римо-католицький костел. 1846 рік. Акварель Тараса Шевченка.

З протилежного від Хрещатика боку Майдану Незалежності піднімається угору вулиця Костьольна, окрасою якої є римо-католицький костел Святого Олександра, збудований у 1817 р. У радянський час тут містилися історична бібліотека та планетарій, а в 1991 р. костелу повернули його первісне призначення.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому (Софійський майдан)

Вибір місця для монумента українському гетьману був не випадковим: саме на Софійському майдані 23 грудня 1648 р. кияни зустрічали гетьмана після його перемоги у битві проти польської шляхти. Завдяки пожертвам киян у 1888-му на площі перед Софійським собором з’явився пам’ятник на гранітному п’єдесталі.

Пам’ятник царю Миколі І/Пам’ятник Т.Шевченку

Пам’ятник Кобзареві, відкритий 1939 р., стоїть у парку ім. Т. Г. Шевченка обличчям до головного корпусу Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Цікаво, що з 1896 по 1920 р. на цьому місті стояв монумент російському імператорові Миколі І, за вказівкою якого українського поета й художника відправили на заслання.

Володимирська гірка

З 1853 р. в мальовничому парку “Володимирська гірка” височіє один із символів Києва -пам’ятник князю Володимиру Великому. Бронзова фігура хрестителя Київської Русі міститься на висоті 70 м над рівнем Дніпра. Дістатися “Володимирської гірки” можна від Михайлівського золотоверхого собору (вниз) або від Поштової площі (вгору).

Краєвид Києва з Андріївською церквою

Барокова 60-метрова Андріївська церква була зведена за вказівкою імператриці Єлизавети І в 1749-54 рр. за проектом Бартоломео Растреллі. За переказами, в I ст. н.е. на пагорбі, де нині височіє церква, Св. апостол Андрій поставив хрест і пророкував виникнення на цьому місці великого християнського міста. Нині в Андріївській церкві, крім православних служб, відбуваються концерти духовної музики.
Хрещатик

Хрещатик - центральна артерія Києва, зосередження ділового та культурного життя столиці. Вулиця, що нині простяглася на 1,2 км від Європейської площі до Бессарабського ринку, величною магістраллю стала з кінця ХІХ ст. У вихідні, коли рух транспорту перекрито, Хрещатик перетворюється на всенародний подіум, де поряд тусуються артисти, музиканти, танцюристи, брейкери, а також море непересічної київської публіки.

Подорожуйте до Києва.

МАУ пропонують щоденні зручні рейси до Києва з найбільших міст Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Читайте також:

• Київщина: Серце України

@PANORAMA
Текст: Ірина Пустиннікова(www.castles.com.ua)
Фото: Микола Іващенко

Імператор Візантії Костянтин VII Порфірородний (ІХ ст.) був хитрим політиком і дипломатом, а ще дослідником та публіцистом. У спадок сину він залишив не тільки Візантію та фразу “Розділяй і володарюй”, а й декілька енциклопедій і трактат “Про управління імперією”. Саме в цьому творі, в розділі про шлях “із варяг у греки”, вперше в історії згадується Хортиця - найбільший з островів Дніпра та символ вільного запорізького козацтва

Де Костянтину VII було знати, що мине 12 століть, і той острів стане одним із семи чудес України? Нині до складу Національного заповідника “Хортиця” входять сам острів Хортиця і прилеглі до нього скелі та острови Байда, Дубовий, Ростьобін, Три Стоги, Середня, Близнюки. Всього - 2359,34 га.
Хортиця - своєрідна Україна в мініатюрі. Цей шматок суші площею 12,5 на 2,5 кілометри містить всі ландшафтні зони країни: від степу і лісостепу до гір і пустель. З більш як тисячі видів місцевих рослин - 105 ендемічних і 33 рідкісних. А 12 видів хребцевих і 33 види безхребетних тварин занесено до Червоної книги України.
У слов’янських літописах Хортиця фігурувала під різними іменами: Хортич, Хорчик, Хіртиця, Ортинський острів. Аж нарешті в 1436 р. на карті венеційця А. Біанки було вперше зафіксовано: Хортиця. Походження назви острова - ринг для версій істориків, і переможця в цій битві ще немає. Чи то давньослов’янський бог сонця Хорс позичив острову ім’я, чи то тюркське слово “орта”, що в перекладі означає “середній, розташований посередині ріки”.
З історією - схожа ситуація. Хоча прославилася Хортиця в часи Запорізької Січі, проте на її скелях, що здіймаються над Дніпром на 35-метрову висоту, знайдені поселення скіфів, сарматів, хозарів, кіммерійців, печенігів, половців та слов’ян. А ще виявлено поселення доби палеоліту. А це ж 35 тисяч років тому! Справжній підручник історії в камені, свідками якої є мовчазні кургани. Ще сто років тому їх налічувалося 129, та нині їх значно менше.

Саме на Хортиці перетиналися сухопутні та водні торгові шляхи з півночі на південь. Нижче острова починалися Дніпровські пороги, отже, і човни вікінгів дракари, і козацькі чайки далі плисти не могли. І для древніх синів Еллади, які подорожували у північному напрямку, це також був кінець шляху.
У часи Київської Русі Хортиця була місцем збору руських дружин, що йшли воювати з кочівниками, - про це свідчать літописи за 1103, 1190 і 1223 роки. Боротьба не завжди увінчувалася перемогами: понад сто років острів перебував від владою ханів Золотої Орди.
І куди ж такому стратегічному місцю без оборони? Першу фортецю на острові звели скіфи (VI-V ст. до н.е.). Наприкінці ж XV ст. козаки будують власне укріплення - так звану “засіку”. Зручно: тут і оборонитися можна, і порибалити, і займатися бджолярством та скотарством у степовій зоні Хортиці й мисливством - у лісовій. На острові не існувало обтяжливого кріпацтва й панів, тут кожен був сам собі господар - нечувана річ для феодального Середньовіччя! Саме із Запоріжжя починалася воля в Україні, саме тут зароджувалася Січ.
Оспіваний у піснях козацький отаман Байда-Вишневецький у 1552-56 рр. збудував на сусідньому острівці Мала Хортиця замок, звідки вирушав до Туреччини з нападами на фортецю Іслам-Кермень. У 1557 р. Байда витримав на Хортиці осаду кримського хана Девлет-Гірея, та посоромлений хан повернувся за рік з турецькими “колегами” й зруйнував острівні укріплення. Вишневецький змушений був залишити острів, який відтоді стали називати Байдою.
Козаки знову влаштували на Хортиці кіш у 1618-1620 рр. Звідси вирушали бити турків загони гетьмана Івана Сулими. З часів Хмельниччини і до зруйнування Січі Катериною II (5 червня 1775 р.) Хортиця була козацькою вотчиною, своєрідним островом Свободи для волелюбних українців.
Згодом на острові господарювали князь Потьомкін, який заклав тут сад, засновник Одеси адмірал Хосе де Рібас, котрий у 1796 р. збудував на Хортиці корабельню та пристань, а з 1790 р. протягом 130 років хазяйнували німці-колоністи.
Упродовж останніх 50 років острів збирає регалії та звання. З 1965 р. тут діє Державний історико-культурний заповідник. У 1994 р. Хортиця з прилеглими скелями та островами отримує статус Національного заповідника, а в 2004-му тут починається будівництво історико-культурного комплексу “Запорізька Січ”. Стилізоване козацьке містечко XVI-XVII століть вже встигло розпочати свою кінокар’єру: минулого року режисер Володимир Бортко фільмував тут “Тараса Бульбу“. А нещодавно, у травні, Хортиця приймала гостей фестивалю “Козацький острів”. Шумів ярмарок народних ремесел, змагалися ковалі і гончарі, виступав кінний театр “Козацька залога”.
Навіть якщо відроджена під час дійства Січ здається комусь не надто історично-достовірною, вона формує образ України, сучасної і колишньої. І образ цей - завзятий, вільний і сміливий. Такий, якими були запорізькі козаки.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Острів Хортиця розташований у межах м. Запоріжжя.
Офіційний сайт Національного заповідника “Хортиця”: www.hortica.org.ua, тел.: +38 0612 52 5188, +38 0612 52 7317. e-mail: science@hortica.org.ua, tourism@hortica.org.ua.

Музей відкритий щодня крім понеділка з 10.00 до 17.00.
Вартість вхідних квитків у музей 3 грн. Паркування - 2 грн. На території заповідника налічується 63 пам’ятки археології та історії.
Тематичні екскурсії : “Археологічні пам’ятки Хортиці “, “Культура та побут козацтва”, водна екскурсія по Дніпру навколо о. Хортиця; пішохідні екскурсії та ін.

ЯК ДІСТАТИСЯ ХОРТИЦІ?

Міжнародні Авіалінії України пропонують прямі щоденні рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Дістатися Запоріжжя можна одним із потягів з Києва. У Запоріжжі треба сісти на маршрутне таксі № 46 (від залізничного вокзалу) чи тролейбус № 3 (зупинка “Дніпропертровське шосе”), далі пішки на Хортицю через міст. Маршрутним таксі № 50 від мосту до зупинки “Музей” на острові.

Читайте також:

• Орхідеї серед гранітів