Гори – безумовна окраса багатьох країн, і Україна не виняток. Та крім Карпат і вершин Південного Криму, в Україні є ще один гірський кряж, унікальність котрого підтверджується приналежністю до семи природних чудес України. Це Подільські Товтри – мальовничі гори не тектонічного, а органічного походження, закам’янілий кораловий риф давно неіснуючого моря. Аналогів їм немає більше ніде у світі!

Де Львівщина – а де Молдова: неблизький шлях. Від скелі Дідькове Око на Золочівщині хребтом дракона зміїться до Дністра мальовнича гряда Товтр-Медоборів. Витягнувся цей “дракон” з північного сходу на південний захід на 250 кілометрів.

Прадавнє “чудисько” пам’ятає, як 15-20 мільйонів років тому на місці Поділля хлюпотіло хвилями Сарматське море. Ще б не пам’ятати: зелені пагорби Товтр, що їх деякі туристи вважають молодшими братами Карпат, насправді і не гори зовсім, а залишки закам’янілого коралового рифа. Наочні докази просто під ногами: то тут, то там серед вапнякових валунів можна знайти закам’янілі мушлі різного розміру. Колись вони лежали в теплій прибережній воді, а зараз розсипані по мальовничих пагорбах. Саме нашарування скелетів живих організмів, які мешкали в Сарматському морі протягом мільйонів років (коралів, молюсків, моховаток), і утворило єдиний у світі гірський кряж органічного походження. Карпати, нехай і не родичі Товтрам, цьому дещо посприяли: саме завдяки тектонічним змінам під час народження Карпат Сарматське море відступило на південний схід. Море пішло, а довжелезний кораловий риф завширшки в 5 км залишився.

Походження терміну “товтри” до цього часу вченим невідоме. А вчені коралову граду вивчають докладно: з червня 1996 р. на території кількох районів Хмельницької області – Кам’янець-Подiльського, Чемеровецького i Городоцького, а також прилеглих районів Тернопільщини діє Національний природний парк “Подільські Товтри”. Площа НПП солідна – більш як 260 000 га. Всього у парку налічується 160 товтр!
Щоб їх підкорити, не треба бути скелелазом. Медобори (так називають товтри на Поділлі через велику кількість медоносних рослин) – пагорби лагідні, не надто високі. Найвища гора Нижній Камінь піднімається на висоту 431 м. Друга за висотою та перша за популярністю вершина – славнозвісний і трохи похмурий Богит (417 м) неподалік села Личківці Гусятинського району Тернопільщини. Саме на ньому стояв колись язичницький ідол Святовита, скинутий пізніше християнами в Збруч і віднайдений аж в 1848 р. Археологи довели, що капище тут існувало вже у скіфські часи, а розквіту досягло у ІХ-ХІІІ ст. Язичницькі богослужіння (важко повірити!) тут відбувалися аж до XVII ст.

Різні за висотою, заліснені й лисі, всі товтри мають спільну рису: їхній південно-західний схил крутий, а північно-східний – пологий. Вершини багатьох товтр вкриті білими вапняковими валунами, здалеку схожими на овечок. Недарма народ переповідає легенду про товтру Грабина біля села Кривчик Дунаєвецького району. Вона про те, як циган-пастух покарав злого пана, заховавши в підземних ходах давно поруйнованого замку панську отару овець. Панові ж залишилися самі валуни…

Товтри просто всіяні легендами. Біля старого млина у Приворотті неподалік Кам’янця-Подільського чекав на побачення з красунею-селянкою народний герой Устим Кармалюк. Гора над млином з того часу носить його ім’я. Біля Нігинського перевалу в печері переховувались від татарських набігів мешканці сіл Нігин і Черче. Стінами печери протягом кількох тижнів татарської осади текла не вода, а молоко – щоб подоляки не страждали від голоду і спраги. Жителі села Івахнівці вірять, що вода з джерела на тому місці, де колись ступила нога Богоматері, цілюща і дарує прозріння.

Рослинний світ товтр різноманітний і унікальний. Особливо цінними є ділянки степової і наскельно-степової рослинності, де ростуть ендемічні шавлія кременецька, півники угорські, цибуля подільська, анемона лісова, льон бессарабський та інші мешканці Червоної книги. Серед представників фауни є не лише звичні лисиці, їжаки, тхорі та куниці, а й рідкісні козулі, кабани, навіть лосі. Товтри – район карстовий, тут багато печер і гротів, а де печери – там і кажани. Орнітологи можуть сподіватися “вполювати” на фотокамеру яструбів, сапсанів, пугачів, соколів, сов, чорного лелеку, сірого журавля.
Враховуючи велику протяжність товтр, варто обрати для ознайомлення не весь кряж, а його частину. Приміром, Кармалюкову гору і товтру Самовиту поблизу Кам’янця-Подільського. А ще біля коралових пагорбів, як біля сонного дракона, притулився абсолютний хіт НПП “Подільські Товтри” – старовинне місто-музей Кам’янець-Подільський, своєрідні ворота до парку. Подорож до Медоборів – це справжня подія. І нехай таких подій у Новому році буде якнайбільше!

Як дістатися

МАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва зі столиць Західної Європи та країн Перської затоки. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві 0-44 581 5050.
Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС (згідно з тарифним планом), Київстар і life:) (1 грн. за хвилину розмови) та Beeline (0,95 грн. за хвилину розмови).

Корисна інформація

Проїзд із Києва
Одним з численних потягів до Кам’янця-Подільського (380 км).

Дирекція Національного природного парку “Подільські Товтри::
Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. П’ятницька, 9.
тел.: 0-3849 239 45, 0-3849 231 16, 0-3849 285 07.

Вебсайт: www.tovtry.km.ua

Турфірма “Унікальна Україна”:
Київ, тел.: 0-44 353 3001
e-mail: info@uu-travel.com

Турфірма “Terra Incognita”:
Київ, тел.: 0-44 279 4961
e-mail: info@terraincognita.info.

Читайте також:

• Немає споріднених статей.

Дива природи не обов’язково повинні вражати захмарними вершинами чи найдовшими в Європі підземними лабіринтами. Диво може бути камерним і по-домашньому комфортним. Таким, як Волинський край і його блакитна перлина – озеро Світязь. Щоправда, до семи природних чудес нашої країни його обрали не за камерність: Світязь – найглибше, найбільше й одне з найчистіших озер України.

Золотий пісок пляжів, прозора тепла вода, чисте повітря дібров, тихе полювання на гриби та ягоди, чудова риболовля з човна, білі хмаринки на небі – і їх відображення у чистому дзеркалі озера Світязь. У цьому чарівному куточку на межі України, Білорусі й Польщі в 1983 році було створено Шацький державний природний національний парк.
Полісся здавна задивляється на небо синіми очима своїх озер, і скільки ж їх тут є! Чорне і Люцимер поряд з Шацьком, Островське біля древнього села Острів’я, а ще Пулемецьке, Климівське, Пісочне, Чисте, Луки – всього 22 карстових озера, і кожне чимось унікальне. Але Світязь – найбільше з прісноводних, найглибше, найгарніше, найвідоміше серед Шацьких озер. І цілком самобутнє, автономне: живиться воно лише підземними джерелами.
Площа озера – 26 км2, довжина – понад 9 км, ширина – майже 5 км, протяжність берегової лінії – понад 30 км, прозорість води – вглиб до 8 м, максимальна глибина – 58,4 м.

Такій глибині позаздрять і Балатон, і Синевир, і навіть Азовське море. Хоча про ці 58 метрів водної товщі забуваєш, коли йдеш і йдеш мілкою прибережною смугою озера, повз веселих малюків, які в теплу пору року з задоволенням хлюпочуться у чистій водичці.
До Світязя, подекуди вкритого комишами та очеретом, обережно підступають берези й дуби: їм теж хочеться помилуватися синім дивом Волині – і побачити себе в його спокійному плесі. На озері є навіть власний острів з романтичною назвою Острів закоханих. Чималенький, площею майже 7 гектарів. Саме тут, за легендою, закохані юнак і дівчина колись перетворилася на явір і липу.

М’яка вода Світязя cлавиться своїми цілющими якостями: кажуть, її боялася навіть страшна хвороба Середньовіччя, холера, тому для своїх купалень її замовляли багаті панночки з Варшави. Шкіра після таких купань ставала гладенькою як у немовлят, і рани швидше затягувались. Живильною водою Світязя лікували у поранених у Другій світовій війні радянських воїнів. Пояснення диву просте: місцева вода містить йод, срібло та гліцерин. До слова, світязька вода у 20 разів чистіша за воду з московського водогону.
А яка тут риба! Перед пам’ятною для всієї Європи Грюнвальдською битвою в 1410 р. саме на Світязь відрядив за дичиною і рибою посланців польський король Ягайло. Головний місцевий делікатес, безперечно, вугор – якось тут упіймали 5-кілограмового гіганта! Але хто ж відмовиться від сома, щуки, окуня, судака чи ляща? “Надією рибалки” називають озеро Велике Чорне на території Шацького національного парку: вже де-де, а тут точно клюватиме!

Казкова атмосфера Світязя не могла не породити легенд. Одну з них записав у ХІХ ст. видатний польський поет Адам Міцкевич. Колись на місці озера стояло прекрасне місто князя Тугана з міцним замком. Поки князь захищав землі свого сусіда Мендога, під стіни твердині підійшло вороже військо. У розпачі звернулася красуня-донька Тугана до небес з молитвою, прохаючи заховати її подалі від ворогів. І небеса почули дівчину, сховали замок під землею. На місці фортеці виникло озеро, оточене чудовими сяючими цар-квітами…
Крихітний Щацьк, ворота національного природного парку, нагадує курортне містечко: загальною розслабленістю, кількістю приїжджих, гарною інфраструктурою. Та якщо курортний гамір вам не до вподоби, відпочиньте на берегах другого за розмірами після Світязя Пулемецького озера (площа 1638 га, середня глибина 4,1 м) поблизу села Пульмо. Тут ви будете наодинці з природою – якщо не брати до уваги рибалок, що ховаються серед очерету в очікуванні улову. Слід лише пам’ятати, що в Національному природному парку дозволено встановлювати намети тільки на території кемпінгу.

З майже 49 000 гектарів Шацького парку 5 145 га складає заповідна зона. І це не дивно: з 789 видів місцевих рослин 32 занесені до Червоної книги України. “Мешканцями” Червоної книги також є 33 представники фауни Шацького парку: сірі журавлі, дикі кабани, лосі, чорні лелеки, ондатри. Багатий природний парк і на мінеральні джерела та лікувальні грязі.

Кожен новий візит на Світязь обов’язково подарує нові враження: можна зачудовано оглядати старовинні дерев’яні зруби в селі Острів’я, покататися на катамарані по мілкому Пісковому озеру, погодувати лебедів-шипунів на озері Луки. Чи просто пригостити друзів смачною-пресмачною велетенською рибиною, зловленою в одному з семи природних чудес України.

Як дістатися

МАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва зі столиць Західної Європи та країн Перської затоки. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві 0-44 581 5050.
Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС (згідно з тарифним планом), Київстар і life:) (1 грн. за хвилину розмови) та Beeline (0,95 грн. за хвилину розмови).

Корисна інформація

Проїзд із Києва
Одним з численних потягів до станції Ковель (460 км). З автовокзалу Ковеля до самого озера Світязь курсують мікроавтобуси.
Адреса Шацького державного природного національного парку:

Волинська область, Шацький район, с. Світязь, вул. Жовтнева, 61

тел.: 0-3355 295 15.

Вебсайт: www.shatsky-ozera.com.ua, www.shatsk.com

Відпочинок на Світязі та інших озерах Шацького парку: Поблизу Світязя розташовано чимало готелів, пансіонатів, котеджів, баз відпочинку та приватних садиб на будь-який смак і гаманець. Проживання та екскурсії: www.svityaz-tour.com.ua

Читайте також:

• Луцьк. Замок Любарта.
• Казковий калейдоскоп Волині

Коли у липні 2009 р. вся планета обирала сім нових природних чудес світу, українці вболівали за власного кандидата: біосферний заповідник “Асканія-Нова”, що на Херсонщині. І хоча наш кандидат не потрапив до сімки лідерів, зате зайняв гідне 14 місце серед всіх національних парків, пущ та резервацій Землі. А серед національних парків Європи унікальна ділянка українського неораного степу посіла п’яте місце!

Степ. Безкрайнє море ковилів у межиріччі Дніпра та річки Молочної, що тягнеться від Запоріжжя до Сиваша, від Мелітополя до Херсона. Колись цими посушливими землями ходили навантажені сіллю воли чумаків. Великий Чапельський під (“під” означає низинне місце) був справжньою оазою цієї степової пустелі. Навесні він зеленів свіжою травичкою, давав прихисток зграям перелітних птахів. Сьогодні Великий Чапельський під є найбільшим із трьох масивів біосферного заповідника “Асканія-Нова”.

А починалася історія заповідника так: у 1828 році російський цар Микола І продав незаселену ділянку степу № 71 (якраз навколо Чапельського поду) Фердинандові, саксонському герцогу Ангальт-Кетену. Ділянка мала площу 47 тисяч десятин (близько 51 тисяч га), і за кожну десятину герцог сплатив усього по… 8 копійок. Такі велетенські наділи були потрібні амбітному герцогу для розведення овець-меринів, шерстю котрих він мріяв забезпечити всю Росію. На честь предків – дворянського роду Асканіїв, – він перейменував Чапельський під на Асканію-Нову. Запрошені Фердинандом жителі Ангальт-Кетенського герцогства потяглися сюди через пів-Європи разом зі своїми отарами й пожитками: на нових місцях їм обіцяли звільнення від податків і військової служби. Та в 1856-му герцог визнав експеримент з підкорення степу економічно невдалим – і продав маєток німецькому підприємцю Ф. Фейну. Невдовзі підприємець видав доньку за свого ділового партнера, дворянина Й. Фальца. Так Асканія-Нова отримала нових власників: родину Фальц-Фейнів.

Один із них, Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн (1863-1920) з дитинства захоплювався тваринним світом. Саме він розбив серед степу ботанічний сад та влаштував тут зоопарк. Засушливий степ, де інколи дощу чекали роками, він підкорив, влаштувавши у 1887 році першу в Південній Україні артезіанську свердловину. Наступного року до мешканців баронського зоопарку (ведмідь, олень, косуля, заєць, 32 види птахів) приєдналися заморські сусіди: три антилопи, кілька кенгуру й пару нанду. Парк приваблював як відвідувачів, так і біологів та зоологів, котрі прибували сюди для досліджень.
Уже наприкінці ХІХ ст. Фальц-Фейн розумів унікальність останньої ділянки ковильного степу в Європі – й частину свого маєтку залишив недоторканою, забезпечивши охороною. Навіть в еміграції Фальц-Фейни слідкували за подіями в колишній вотчині, переживаючи за долю степу та його мешканців.

Зараз 11054 гектари заповідника відведено під ковил-степ, якого ніколи не торкався плуг. Особливо вражаюче степ виглядає влітку та на початку осені, коли вітер грається ковилою, збурює її сивими хвилями. Загалом в Асканійському степу проростають понад 400 видів трав і квітів, 85 з яких – ендеміки. Навесні територія заповідника перетворюється на живий килим з тюльпанів, ірисів та гіацинтів.

У 1919 році Асканію-Нову було проголошено національним парком. Пізніше на його основі почав діяти Інститут акліматизації і гібридизації тварин ім. М. Іванова. Тут і досі виводять більш витривалих і пристосованих до спекотного клімату овець, корів та свиней.
Туристи ж приїжджають сюди за іншим: велику частину заповідника займають пасовища диких тварин. В Асканії-Новій можна влаштувати розкішне південноукраїнське фотосафарі, адже в заповіднику мешкає 2250 видів тварин! Тут вам сайгак і антилопа орікс, американський бізон і лама, шотландські поні й антилопа куду, африканський буйвол і зебра, страуси й блакитні гну. Гордість заповідника – численні стада коней Пржевальського, яких в Асканії-Новій розводять з 1899 року. А в прекрасному парку площею в 200 га можна побачити близько 150 видів дерев і кущів: ясени, білі акації, дуби, кримські сосни, гостролисті клени. Для орнітологів тут справжній рай: лебеді-крикуни, фламінго, фазани, павичі, жайворонки, степовий лунь, куріпки, дрохви, журавлі – всього понад 270 видів птахів.

У 1985 році спеповий заповідник “Асканія-Нова” занесено до Всесвітньої мережі біосферних заповідників Програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”. На території Асканії збереглися скіфські кургани, їх спокій охороняють древні кам’яні ідоли-баби. А ще тут проводяться регулярні екскурсії на будь-який смак: можна відвідати зоопарк, дендропарк, проїхатися територією на конях або мікроавтобусом.

Сьогодні найстарішим нащадком роду є племінник фундатора заповідника Асканія-Нова – барон Едуард Олександрович фон Фальц-Фейн (1912 р.н.). У 1936 році він оселився в князівстві Ліхтенштейн, де і нині мешкає на віллі “Асканія-Нова”.

У жовтні в заповіднику буде урочисто відкрито бронзовий пам’ятник його засновнику, барону Фрідріху фон Фальц-Фейну. Гарний привід приїхати в Асканію-Нову!

Як дістатися

МАУ пропонують прямі рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.
Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС (згідно з тарифним планом), Київстар і life:) (1 грн. за хвилину розмови) та Beeline (0,95 грн. за хвилину розмови).

Корисна інформація

Проїзд із Києва
Потягом у напрямку Херсона до залізничних станцій Нова Каховка (75 км), Новоолексіївка (74 км) або Армянськ (60 км).
Адреса біосферного заповідника “Асканія-Нова” імені Ф.Е. Фальц-Фейна:

Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт Асканія-Нова, вул. Фрунзе, 13

тел.: + 38 05538 612 32, +38 05538 612 86. Вебсайт: www.ascania-nova.org
Туристичний сезон: з 25 квітня до 10 листопада.

Ціни: Квиток до зоопарку та заповідника коштує 15 грн. Екскурсія мікроавтобусом – 35 грн. Степове сафарі на бричці (за попереднім замовленням) – 120 грн.

Де зупинитися: Поблизу заповідника працюють готелі “Канна” (www.askania-nova-kanna.com.ua, номери від 250 грн) і “Асканія-Нова” та кемпінг “Фортуна”, тел.: +38 05538 615 86 (від 35 грн).

Читайте також:

• Заповідна земля

Карстове плато Чатир-Даг з неземними, неначе з Місяця, пейзажами багате на печери, колодязі та гроти – всього їх тут налічується понад 160. В усіх цих підземних царствах хоч влітку, хоч взимку тримається однакова температура – близько +9 +11ºС. Еміне-Баїр-Хосар, Тисячоголова, Холодна та багато інших тутешніх печер варті того, щоб хоч раз їх побачити. Та найбільш відома з них – унікальна печера “Мармурова”, відкрита у 1987 р. Віднайшли це диво природи спелеологи сімферопольського Центру спелеотуризму “Онікс-Тур” під керівництвом Олександра Козлова. “Мармурова” – справжня королева Чатир-Дагу: вона займає 60% сумарної площі й 40% загального об’єму всіх карстових утворень масиву.

Печера складається з трьох головних елементів: прямої Головної галереї завдовжки 725 метрів, звивистої Нижньої галереї, довжина якої 960 метрів, та бічного “Тигрового ходу” протяжністю 390 метрів. Спелеологи недарма включають “Мармурову” до п’ятірки найгарніших туристичних печер світу. Тут є на що подивитись: Галерея казок, велетенські зали Головної та Нижньої галерей, щедро прикрашені скульптурними сталагмітами й сталактитами, закручені меандри й таємничі відгалуження… Хоча розвідано вже 2050 метрів печери, екскурсійний маршрут лише трохи перевищує один кілометр. Зате не треба хвилюватися через відсутність альпіністських навиків: вхід до підземного царства пролягає через штучний 10-метровий тунель. Ще в 1992 р. “Мармурову” було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер.

До речі, а чому “Мармурова”? Відповідь знають геологи: печера закладена у верхньоюрських мармуроподібних вапняках. Печера заглиблюється під землю на 10-80 метрів. А ще геологи запевняють, що це одна з найдавніших карстових печер гірського Криму.

Біля входу гостей зустрічає сам Господар “Мармурової” – де ж це хто бачив печеру без хазяїна? Солідний чолов’яга, вусатий, у шоломі – до такого відразу проймешся повагою, дарма що він з каменю. Спелеологи стверджують, що коли Господар печери починає “плакати”, дослідникам туди ліпше не ходити. Подумаєш, скажуть скептики, то лише казочки для туристів. Але ні, таки правда. І вчені феномен кам’яних сліз можуть пояснити: підвищена вологість у печері є небезпечною для спелеологів, тож коли вода конденсується на камінні біля лазу, змушуючи Господаря плакати, екскурсію до “Мармурової” краще відкласти.

У цій печері вкотре переконуєшся, що Природа – неабиякої майстерності скульптор. Це вона віками вкривала стіни печери вапняковими драпуваннями та коралітовим килимом кам’яних квітів, облаштовувала кам’яні водоспади й озерні каскади, це вона розділила зали мальовничими колонами й виростила кам’яні “кактуси” і “перли”, це вона створила сталагміти, схожі на Мамонта й Царівну-жабу, голови Дракона і Господаря печери, а ще Діда Мороза (ох, яким дивним здається цей зимовий гість у літньому Криму!). На дні одного з карстових колодязів було знайдено кістки печерного ведмедя – і такі колись тут водились “екскурсанти”. А зал Перебудови зустрічає гостей темрявою – щоб ті ж гості потім ахнули від захвату, коли світло прожекторів заллє цей гігантський простір: 4000 м², більш як 20-метрова висота – це вам не жарти. Ще б пак: зал Перебудови – один з найбільших печерних залів світу. До речі, тільки в “Мармуровій” можна побачити унікальний семиметровий сталагміт, який не виростає з дна, а розлігся на боці поруч з крихкими мереживами маленьких озер. Екскурсоводи називають його “Баштою, яка впала”. І справді, схоже.

На цьому чудеса “Мармурової” не закінчуються. Є тут ще Палацова зала, де туристів вітають колони “Король” та “Королева”, а поруч юрбиться королівський почет з найрізноманітніших сталагмітів. Є хаос вкритих коралітами кам’яних брил у Залі Троянд, що сховалась у заповідній Нижній галереї. А ще зали Надій, Люстрова, Балконна, Шоколадна…

Покидаючи “Мармурову”, розумієш, що годинна екскурсія – це дуже мало. І відразу даєш собі обіцянку коли-небудь обов’язково повернутися в цю тиху підземну казку. А тим часом насолоджуватися враженням, яке печерні фотографії справлять на родичів і друзів, й казати собі: “Я бачив це диво!”

Як дістатися

МАУ пропонують до чотирьох рейсів на день з Києва до Сімферополя та прямі рейси Франкфурт-Сімферополь (четвер, субота).

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.
Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС (згідно з тарифним планом), Київстар і life:) (1 грн. за хвилину розмови) та Beeline (0,95 грн. за хвилину розмови).
“Панорама Турc” пропонує індивідуальні турпакети до Криму. Подробиці – на сайті www.panorama-tours.eu або за e-mail: reservations@panorama-tours.com.ua.

Корисна інформація

Проїзд із Сімферополя

До печери можна дістатися власним або громадським транспортом (тролейбусом до зупинки “Добре-Третє” або “Зарічне”, далі автобусом до села Мармурове). Не прогавте поворот біля села Зарічне на 17 км траси Сімферополь-Ялта. Від траси до печери курсують автобуси й таксі (вартість проїзду – близько 80 грн).

Від села починається 8-кілометровий підйом до входу, що пролягає заповідним лісом. Дорогою можна відвідати Парк птахів у селі Мармурове.

Екскурсії до “Мармурової”

Центр спелеотуризму “Онікс-Тур”, м. Сімферополь, тел.: +380 652 256 348, www.onixtour.com.ua

Вартість квитків для входу в печеру: 50 грн з особи.

Читайте також:

• Немає споріднених статей.

Тут не буває штормів: жодна буря не подолає плутаний меандр Балаклавської бухти. Птахам добре, їм краще видно синьо-зелені обійми моря і землі, які сплелися тут у формі літери S. Люди ж можуть милуватися балаклавськими пейзажами із суходолу та моря, а розтиражований тисячами листівок і сувенірів мис Фіолент “наживо” виявляється ще привабливішим. Це місце захоплюючої, неземної фотогенічності. Хоча таври, найдавніші жителі бухти й імовірні прообрази велетнів-лістригонів, естетикою особливо не переймалися, а займалися в тихій гавані улюбленою справою – піратством. Хто знає, може, колись кіноіндустрія і прославить хитрих таврів і довірливих мореплавців, як нещодавно піратів Карибського моря…
Звісно, таври й не відали, як народилась унікальна півторакілометрова бухта. Це сталось внаслідок опускання днища південного краю Балаклавської долини в епоху альпійського горотворення. Південна частина бухти глибоководна, північна мілкіша.
Від античних часів залишилося небагато, і ці згадки радше пов’язані з міфологією, аніж з архітектурою. Десь тут на Фіоленті, кажуть, стояв храм Іфігенії. Знакове місце. Недарма греки називали Балаклавську бухту Сюмболон-лімне, “Бухта символів”. Від греків не відставали давні римляни: саме в Балаклаві вони звели храм, присвячений Гераклу, рештки якого збереглися донині. Історія знала лише 13 таких святилищ у світі.
За античними сторінками історії йде сторінка візантійська: певний час тут мешкали ченці з Візантії. Далі вже не сторінка – цілий розділ. Генуезькі купці у XIV ст. затято боролися за зручну вузьку бухту зі своїми суперниками, князівством Феодоро. Князівство, втративши бухту Символів з рибальським селищем, довго ще намагалося її відвоювати: в 1433 р. між двома державами через це навіть спалахнула війна. На той час на 200-метровій горі Кастрон вже грізно піднімалися сірі мури фортеці Чембало – так транскрибували італійці давню назву Сюмболон. А от турки, які захопили Крим у 1475 р., місцевими топонімами не переймалися й дали бухті власну назву: Рибне гніздо або Балик-Лав, яка згодом перетворилась на Балаклаву.
Як і інші кримські фортеці, Чембало магнітом притягувала запорожців і навіть була захоплена козаками в 1625 р. Найдовше вони затрималися тут у XVIII ст., коли за наказом Катерини ІІ охороняли кримські береги від турків. Цариця й сама бувала в Балаклаві у 1787 р. Тоді її зустрічав загін амазонок (їх грали тогочасні гречанки): так вигадливо вітав Катерину фаворит Григорій Потьомкін.
Та перегорнімо наступну сторінку історії бухти. Кримська війна 1853 – 1856 років пригнала до берегів Балаклави весь цвіт британської армії – і вкрила поля й виноградники навколо обелісками на честь загиблих вояків. Саме англійці звели в Балаклаві за рекордні строки першу на теренах України залізницю, збудували балаклавську набережну й, забудувавши її магазинами та казино, назвали “Маленьким Лондоном”. Балаклавська битва відбулася біля села Кади-кой (сучасна Кадиківка) 13 жовтня 1854 р. Затонулий у бухті англійський корабель “Чорний принц” довго ще хвилював уяву місцевих хлопчаків. У тій уяві реальний вантаж медикаментів та провізії перетворювався на десятки уявних бочок з золотом.
ХІХ століття перетворює колишнє селище на престижний курорт з дачами російських можновладців та грязелікарнею. Один балаклавський чиновник навіть вирішив створити Балаклавську державу, про що й повідомив листом імператора Олександра ІІІ. Цар відповів лаконічно й дипломатично: “Закусуйте”.
Пізніше казкова краса бухти і сусідніх мисів Айя та Фіолент притягували в Балаклаву Олександра Пушкіна, Івана Айвазовського, Олександра Купріна, Лесю Українку.
ХХ століття змінило Балаклаву. В одній зі скель на західному березі в 1957-1961 рр. московські метрополітенівці видовбали штольні підземного заводу з ремонту підводних човнів. Завод загальною площею 5100 м² (ціле підземне місто!) міг одночасно ремонтувати сім субмарин, а на випадок ядерного удару вмістити 3000 людей й автономно існувати протягом трьох років! Унікальний секретний об’єкт у радянські часи охороняли так суворо, що й все місто разом з ним стало “секретним” і, відповідно, закритим.
Лише останнім часом Балаклава, що лежить під боком у Севастополя, знову згадала про своє курортне минуле, а в підземний завод зараз водять екскурсії. Води балаклавської бухти щороку заколисують яхти вітрильної регати “Кайра”, біля фортеці Чембало дзвенять мечами лицарі, а фанати дайвінгу дивуються чистоті місцевих вод біля скелястого мису Айя і розмірам балаклавських крабів. Айя – південний кордон Балаклави, що відокремлює Велику Ялту і Севастопольський регіон. Тут інший клімат, інша рослинність (28 представників місцевої рослинності занесені до Червоної книги України), до Балаклавської бухти часто запливають дельфіни. Тут можна побачити гігантські 200-річні сосни, а над ними – мешканця Червоної книги орлана білохвостого.
Дорога з Балаклави на Ялту приведе до мису Фіолент (тюркською – “Тигровий мис”) з древнім Георгіївським монастирем, заснованим ще в 891 р. Від обителі до Яшмового пляжу – спуск у 800 сходинок. Два в одному: тренажер для ніг і насолода для очей. Розумієш, чому мис називали Тигровим: земля тут плямиста, наче шкіра тигра. А скільки тут сонця! Над Балаклавою воно сяє 2300 годин на рік!

Як дістатися

МАУ пропонують прямі щоденні рейси Київ-Сімферополь, рейси Мюнхен –Сімферополь (щосуботи) та Франкфурт-Сімферополь (четвер, субота).

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

“Панорама Турc” пропонує індивідуальні турпакети до Криму з екскурсією до Балаклави, зокрема, на колишній секретний завод з ремонту субмарин. Подробиці – на сайті www.panorama-tours.eu або за e-mail: reservations@panorama-tours.com.ua.

Читайте також:

• Скарби підводного Криму
• Крим: райський півострів
• Демократичний Херсонес
• Демісезонні розваги в Криму

Дністровський каньйон – один із найдовших (250 км) і найкрасивіших у Європі – недаремно потрапив до переліку природних чудес України. Диво-каньйон проліг територіями Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької і Хмельницької областей, приваблюючи туристів красою високих круч та численних пам’яток. А в якості приємного бонусу для них – легенди про незліченні скарби, надійно заховані в стінках каньйону

Кажуть, колись біг Поділлям маленький струмок. Люди, що жили на його березі, вели календар, позначаючи дні на піску спеціальними знаками. Та якось розлився струмок луками і полями – і всі позначки опинилися під водою. “Хто дні стер?”, - запитували люди. І самі ж відповідали: “Струмок дні стер!” Так і з’явилося ім’я Дністер. Слухаючи легенди, вчені поблажливо посміхаються: вони бо оперують фактами. А факт такий: теперішня назва річки походить від античної Данастріс (тобто, “бистра вода”).
В Україні Дністер займає третє місце за довжиною – 1362 км. Здавна річка використовувалася як транспортна артерія, що пов’язувала Карпати і Поділля з Балканами та Близьким Сходом. По Дністру йшли човни, вантажені посудом і тканинами, хутром та зерном, медом і зброєю.
В 1980-х роках у межах Чернівецької, Хмельницької та Вінницької областей було створено Дністровське водосховище, що значно підняло рівень води у річці. Важко впізнати в повноводному Дністрі той невеличкий гірський струмок, що народжується на північно-східних схилах Українських Карпат.
Краєвиди і фантастичні вигини Дністра – меандри – вражають мальовничістю впродовж усієї течії. Та особливою популярною серед туристів є ділянка річки від прикарпатського села Лука до буковинського міста Хотин. Сплавлятися на байдарках між високими дністровськими “стінками” – неймовірне задоволення. А вони й справді високі – від 150 до 300 м! Звивисті береги річки – наче зали музею Природи, німий привіт із минулого Землі: тут зустрічаються відслонення порід юрського періоду й найбільше в світі відслонення силурійського періоду віком понад 400 млн років.
Онде між високими дністровськими кручами тягнеться в небо висока вежа Раковецького замку на Івано-Франківщині, збудованого майже чотири століття тому. А тепер ми вже у Тернопільській області: байдарка пропливає повз Червону гору в урочищі Червоному. Гора й справді червона через відслонення породи девонського періоду, якій вже близько 400 млн років! А ще урочище Червоне – найтепліше місце на Дністрі, відоме в народі як Тепле Поділля: клімат тут лише трішки поступається кримському.
Дністер витанцьовує навколо тернопільського райцентру Заліщики такі вихиляси, що, здається, от-от задушить місто у своїх глибоких обіймах. На казкову панораму Заліщиків з високого берега Дністра (170 м!) задивляється село із столичною назвою Хрещатик, що належить вже до Чернівецької області. Тут розташувався величний храм чоловічого Свято-Іоанно-Богословського Хрещатицького монастиря, історія котрого розпочалась у XVII столітті. Легенда каже, що якось туманним ранком бричку місцевого пана коні понесли до стрімкого урвища. У кількох сантиметрах від прірви коней зупинив монах, який мешкав неподалік, у печері біля джерела. Пан, якого ченець врятував від неминучої загибелі, дав кошти на будівництво каплички поблизу печери. Сюди, до невеликого храму, завжди тягнуться люди: тут і душа відпочиває, і монастирська вода смачна, і краєвиди з обителі відкриваються неймовірні.
Гордість Чернівецької області – нависла понад Дністром Хотинська фортеця XIII-XVIII ст. Біля її стін у 1621 році відбулась історична Хотинська битва, в якій 40 тисяч українських козаків і 57 тисяч польських вояків протистояли 400-тисячному війську Османа ІІ. Перемога козаків у запеклих боях, що тривали п’ять тижнів, врятувала Західну Європу від вторгнення яничар. До Хотинської твердині нині їдуть любителі не лише історії, а й кіно: у фортеці було знято понад 50 фільмів, серед яких – “Три мушкетери”, “Стріли Робін Гуда”, “Айвенго”. Могутні кам’яні стіни заввишки 60 метрів, п’ять веж, що височіють над фантастичними пейзажами Дністровського каньйону – таких декорацій у студії не збудуєш!
Водоспадів на Дністрі теж не бракує. Найбільш мальовничий із них знаходиться всього в 3-4 км від ріки, поблизу сіл Устечко і Нагорянка на Тернопільщині. Йдеться про Джуринський водоспад – найвищий рівнинний водоспад України (16 м). До речі, він – не природного походження: в XVII ст. русло річки Джурин змінили під час облоги місцевого замку турки. Іще Дністер – справжній рай для орнітологів. Тут можна побачити сірих і білих чапель, лелек, диких гусей, лебедів, чайок.
А скільки по Дністру збереглося легенд! Подейкують, що у селі Трубчин на Тернопілщині, вороги схопили Тараса Бульбу, який повернувся за забутою на березі люлькою. Начебто біля Отаманського яру навіть збереглася могила гоголівського героя. У селі ж Брага Хмельницької області, розташованому якраз навпроти Хотина, стоїть церква, у якій гетьман Петро Сагайдачний та його безстрашні козаки освячували шаблі. А ще люди, які мешкають вздовж Дністра, запевняють, що береги річки ховають чимало турецьких скарбів, закопаних ще в XVIII ст. Мрієте про скарби? Гайда на Дністер! Пригоди і багаті враження – скарб, цінніший за турецьке золото.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Сплави Дністром:
Туристична компанія “Дивосвіт”: Київ, тел.: +38 044 496 0630, e-mail sales@dyvosvit.com. Компанія “Екстрім-тур”: Київ, тел.: +38 044 451 5386; www.extremetour.com.ua.

Пам’ятки й атракції Дністровського каньйону:
Івано-Франківська обл.: Раковецький замок XVII ст. (с. Раковець, Городенківський р-н).
Чернівецька обл.: Хотинська фортеця (м. Хотин, тел. +38 03731 22 932; відкрита щодня з 9:00 до 18:00); панорама міста Заліщики; печера з наскельними малюнками первісних людей (с. Баламутівка).
Тернопільська область: Залишки фортифікаційних споруд і фортеці Окопи Святої Трійці XVII ст. та (с. Окопи, Борщівський р-н).
Хмельницька область: Жванецький замок XIV-XVII ст. (с. Жванець, розташоване між Кам’янцем-Подільським і Хотином).

ЯК ДІСТАТИСЯ

МАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.
Купуйте квитки на сайті МАУ: www.flyUIA.com. Звертайтесь до нас за телефоном у Києві +38 044 581 5050.
“Панорама Турс” пропонує турпакети до різних куточків України. Детальна інформація – на сайті www.panorama-tours.eu та за e-mail: reservations@panorama-tours.com.ua

Читайте також:

• Немає споріднених статей.

Якщо відпочинок за кордоном поки що не вписується у Ваші плани – не засмучуйтесь! Адже, і в нашій країні є безліч чудових місць, де можна забути про усі побутові негаразди та насолодитися заслуженою відпусткою.
Українське літо прокотиться країною під гаслом етнічних фестивалів та язичницьких свят, адже тепла пора року – найкращий час для активного відпочинку на лоні природи.
Не обійдеться й без цікавих конкурсів, вистав та концертів. Отже, Ви маєте всі шанси зробити свій відпочинок справді цікавим та різноплановим.
У перших числах червня Дніпродзержинськ запрошує у гості всіх українських патріотів та гостей країни, що цікавляться традиціями нашого славетного козацтва.
З 2 по 7 червня у місті пройде історико-культурологічний фестиваль „Мамай-fest”.
У програмі фестивалю – чисельні виставки та концерти, урочистий марш козацьких загонів, відкриття музею під відкритим небом, свято зливаної каші, яка вариться з пшона, сала та яєць, конкурси гуморесок, сатири та шаржу. Фестиваль проходитиме на історичних просторах Вільних земель Війська Запорізького. Доїхати до Дніпродзержинська можна за півгодини потягом або на авто з Дніпропетровська, куди в свою чергу легко дістатися щоденними рейсами МАУ.
Подія зовсім іншого формату на початку літа триватиме протягом трьох днів у Києві. З 4 по 7 червня у столиці відбудеться фінал міжнародного конкурсу молодих фотографів «Альтернативи 2009». «Альтернативи» – це молодіжний фото-фестиваль, у якому можуть приймати участь талановиті фотографи з України, Росії, країн СНД, Центральної та Східної Європи віком від 17 до 25 років. В рамках фестивалю проходить фотоконкурс, а також проводиться серії безкоштовних майстер-класів за участі професійних фотографів, що є особливістю фестивалю. Роботи фіналістів конкурсу будуть експонуватися на сьомій міжнародній виставці «Київський Фотоярмарок».
Нагадуємо, що 6-7 червня у старовинному місті Кам’янець-Подільскій відбудеться перший в Україні Міжнародний фестиваль «РетроФест». У програмі фестивалю – парад вулицями міста, виставка старовинних, екзотичних автомобілів та реплікарів під мурами Старої фортеці. На гостей чекають не тільки шедеври автомобільного мистецтва, а й безліч конкурсів, змагань, фото на згадку, «жива» музика, караоке на майдані, танці у супроводі духового оркестру і ще багато приємних сюрпризів. А завершиться фест великим концертним дійством за участю українських зірок, лазерним шоу й святковим феєрверком.
Крим влітку рясніє безліччю фестивалів, святкувань та розважальних заходів на будь-який смак. Це і не дивно! Адже сезон відпусток на південному узбережжі розпочався ще у травні, а отже кожне з курортних містечок півострова готує свою програму туристичних заходів.
Куди б Ви не приїхали, Ви обов’язково потрапите на якесь свято, веселощі або пізнавальну подію.
Наприклад, з 5 по 10 червня на прихильників давнини чекає по-своєму унікальний захід - XI Міжнародний фестиваль античності “Боспорські агони”. У програмі фесту - театральні вистави, виставки живопису та фотографії, наукові конференції археологів, що проводять розкопки на території Криму. В рамках заходу будуть навіть організовані “Малі Олімпійські ігри”! Цього року «Боспорські агони» пройдуть у Керчі, Феодосії, Сімферополі, Євпаторії, Севастополі, Ялті та Алушті.
Нагадуємо, що усім книголюбам влітку прямий шлях до Коктебелю, де з 25 по 28 червня пройде фестиваль кримських фантастів «Фандаги на Карадагу». Це літературне свято, що відбувається просто у підніжжя згаслого вулкану Карадаг, збирає прихильників фантастики та нетрадиційних літературних жанрів. У дні фестивалю відбуваються презентація книжок сучасних авторів, проводяться цікаві семінари, літературні і музичні вечори.
Грандіозне льодове шоу пройде у розпалі літа в Ялті. Зіркове шоу „Ялта Ice” проходитиме з червня по серпень просто на центральній набережній міста, де буде збудовано справжню льодову арену з катком та трибунами. Учасниками шоу стануть фігуристи зі світовими іменами, зірки кіно, театру та шоу-бізнесу.
Якщо Ви плануєте цього літа подорож до Ялти, то у липні маєте нагоду стати свідком багатьох альтернативних молодіжних заходів, таких як Міжнародний Фестиваль брейк-дансу „Битва року”, open-air фестиваль клубної культури „Танцююче місто” і Міжнародний фестиваль майстерності барменів „Freestyle”.
До будь-якого міста в Криму дуже просто доїхати із Сімферополя, куди МАУ виконує рейси сім днів на тиждень.
Західний регіон України підготував свою порцію цікавих заходів для місцевих мешканців та гостей країни. В авангарді розважально-культурних подій цього літа знаходиться, звичайно, наша Західна столиця – Львів.
Протягом цілого місяця, з 15 червня по 15 липня, у місті Лева триватиме фестиваль органної музики «Діапазон» – якісно нове явище у музичному просторі Львова та України. Як відомо, за розвитком органної культури давній Львів конкурував з Краковом, Варшавою, Прагою, Віднем, Познанню, Вільно. Повернути Львову гідне звання осередку органної музики і презентувати високі мистецькі традиції — завдання нового фестивалю. Нещодавно започаткований, він вже встиг стати популярним. Перелік імен учасників свідчить про те, що цього року фестиваль буде по-справжньому «зірковим».
Окрім органної музики та кави Львів завжди славився своїм пивом – його тут не лише виготовляють, а й вміють споживати і шанувати. Підтримуючи світові традиції проведення пивних фестивалів, Львів вже кілька років приймає естафету свята пива. Цього року Львівський фестиваль пива відбудеться 20-21 червня. „Родзинкою” цього свята стане цікава етно-театральна культурна програма. У програмі святкування – народна музика, танці та ігри у поєднанні з дегустацією різних сортів пива.
Майже всім відомо, що більше п’яти років тому у Києві було започатковано міжнародний етнічний фестиваль «Країна мрій». Але чи знаєте Ви, що два роки тому фестиваль примандрував і до Львова. «Країна мрій» – музичне фольклорне дійство, суміш відтворених прадавніх українських традицій, вмінь та ремесел, і звісно – музики. Цього року фестиваль відбудеться у Львові 12 липня у Шевченківському Гаю – музеї народної архітектури та побуту. Щоразу на Країні мрій – автентичні співи, кобзарські пісні, ритми традиційного фольклору та їх поєднання з роком, джазом, блюзом. А також – танці, майстерні народних умільців, майстер-класи артистів, козацькі розваги і найвправніші українські та закордонні музики.
На додаток до цих несхожих та напрочуд цікавих заходів, протягом цілого літа з 28 червня до кінця серпня управління культури та туризму Львівської міської ради уже вдруге проводитиме фестиваль «Літо на Ринку». В рамках проекту на північній стороні площі Ринок буде встановлено сцену. Щонеділі на літній сцені відбуватимуться виступи та майстер-класи художників, ковалів, флористів, хореографів, скульпторів, звучатиме жива музика. Кожен, хто прийде на площу в неділю протягом літа, знайде щось цікаве та корисне власне для себе та гарно проведе час.
Отже, протягом червня та липня кожен неодмінно має відвідати місто Лева хоча б один раз! До речі, дістатися Львова дуже просто щоденними регулярними рейсами МАУ з Києва. Трохи більше години – і Ви на місці.
Не забуваймо і про традиційну «Країну Мрій» в українській столиці! У Києві цей міжнародний фестиваль етнічної музики проходить на Співочому полі вже шостий рік поспіль і цього року розпочинається 27 червня. «Країна мрій» у Києві – це справжнє народне гуляння-ярмарок, що триває від 2 до 5 днів і, окрім виступів артистів на основній сцені Співочого поля, включає також ярмарок виробів народного мистецтва, книжковий ярмарок, майстер-класи народних ремесел, де можна спостерігати, як виробляються ті чи інші витвори людської фантазії, виставку народного малярства, дитячу галявину, етнічні кухні тощо.
Тим часом (27-28 червня) у Полтаві розпочнеться Міжнародний молодіжний OPEN AIR фестиваль «PanKe Shava LIVE AID». Окрім великого дводенного концертного марафону у програмі фестивалю – виступи театральних колективів, виставки талановитих українських та зарубіжних малярів та фото інсталяції митців. Також програмою заходу передбачені змагання танцювальних колективів сучасного напрямку, показові виступи представників експериментального мистецтва, вогняне шоу. Свою участь у фестивалі уже підтвердили кілька знаних груп з Польщі, Італії, Німеччини та Великобританії.
Коли духмяне українське літо в самому розпалі, з квітчастими вінками і яскравими вогнищами приходить давнє язичницьке свято Івана Купала. Цього року свято припадає на 7 липня, але найголовніші події розгортаються вночі, перед цим днем. Купальська ніч — це час ігрищ біля вогню та води, час веселощів, розваг, чаклувань та ворожінь.
У Києві Ви можете долучитися до язичницького колориту, взявши участь у святкуванні Івана Купала в етно-музеї під відкритим небом – Пирогово. У програмі свята – традиційні обряди, пов’язані з водою, вогнем та травами, зокрема, стрибки через вогнище, плетіння вінків і пускання їх по воді, хороводи та ворожіння.
На Кримському півострові День Івана Купала святкуватиметься більш масштабно. У селі Добром, що біля Сімферополю, відбудеться цілий обрядовий фестиваль «Ой, на Івана, ой, та на Купала». За усталеною традицією в рамках свята відбудеться парад учасників під символом «Ярило» та загальний обрядовий хоровод. Окрім цього, буде організовано кінноспортивні змагання, богатирські ігри, випробування вогнем та водою, працюватиме ярмарок виробів майстрів декоративно-прикладного мистецтва, павільйони зі стравами національної кухні, та ще багато чого цікавого та захопливого.
Наостанок, нагадуємо Вам про один із найдавніших та найпопулярніших українських фестиваль етнічної музики та лендарту. Мова йде про славетні «Шешори Подільські», що з 12 по 18 липня збирають веселий натовп поблизу села Воробіївка, Вінницька область. Цього року фестиваль змінив назву на «АртПоле». Фестиваль триватиме цілий тиждень — окрім концертів та вистав, можна повною мірою насолодитися краєвидами, спілкуванням та спостереженням, а ще — взяти участь у створенні унікальних арт-проектів. 12–16 липня діятиме наметовий табір та своєрідна творча лабораторія просто неба: студії, мала музична та театральна сцени. Для відвідування широким загалом передбачені останні два дні фестивалю — 17 та 18 липня, коли на великій сцені виступатимуть відомі музиканти з різних країн світу, а також будуть представлені проекти, створені спільними зусиллями за попередні п’ять днів.
«АртПоле» - це справжній відпочинок для душі та тіла і заряд позитивної енергетики на все літо. До того ж, це ще й можливість повною мірою насолодитися місцевими краєвидами та зібрати цілу колекцію сувенірів з місцевих майстерень.

Відкривайте Україну з МАУ та вдалої Вам відпустки!

ЯК ДІСТАТИСЯ

МАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com .

По детальнішу інформацію звертайтесь за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Читайте також:

• Немає споріднених статей.

Хоча степом заповідник “Кам’яні Могили” назвати важко: над рівниною здіймаються монументальні Східна й Західна гряди, а деякі вершини сягають висоти 100 м – чимало для рівнинного Сходу України. Геологи кажуть, що колись давно ці пагорби були справжніми горами висотою понад 3000 м!
Майже половину заповідника займають гранітні скельні утворення віком близько 2 млрд. років, що не мають аналогів у світі за своєю фізичною структурою та хімічним складом. Ненародженим вулканом проривається на поверхню потужний Український кристалічний щит, а сонце, вітер і вода довершують роботу магми. Протягом століть вони карбують з місцевих брил химерні образи. Коли сонце ховається в степовому різнотрав’ї, і заповідником повзе вечірній туман, дивовижні скульптури починають жити власним таємничим життям.
Недарма кожна з місцевих вершин має власну назву, а про деякі скелі та брили народ переповідає легенди. Старовинна назва Кам’яних Могил – “Беш-таш” (з тюркського “п’ять каменів”), – походить від п’яти вершин: Витязь, Панорама (так-так, наша тезка!), Гостра, Жаба і Південна. Менші пагорби теж мають свої назви: поряд із Жабою притулилася Ведмедиця з маленьким Ведмежатком, поміж Витязем і Панорамою зустрічають новий день Ворота Сонця, а до підніжжя Гострої підбирається Динозавр.
На вершині скелі Гостра є дивовижний рожевий камінь, західний бік котрого вкритий загадковими письменами та симетричним тризубом у центрі композиції. Камінь чекає на старанних дослідників, котрі розшифрують його послання, вкрите давнім мохом. А поки що найбільші романтики серед учених вважають цей валун вівтарем Ареса, войовничого бога давніх скіфів.
Український історик ХІХ ст. Яків Новицький записав перекази про те, що під захистом гранітних брил стояло колись татарське місто, зруйноване запорожцями, й місцеві жителі все ще вказують на ями на місці давніх мечетей. А ще кажуть, тисячоліття тому серед високих гір тут лежало давнє королівство, столицю котрого зачарував навіки злий чаклун. Якщо розвести чари, відродиться казкове місто. Тільки й треба, що принести нічний цвіт папороті, який зняв би закляття, але ж де його взяти? Все, що можемо, – зберігати цей унікальний куточок України недоторканим, оберігати від руйнувань, сподіваючись, що колись вітер рознесе злі чари над незайманим степом. Тому держава й охороняє “Кам’яні Могили” ще з 5 квітня 1927 р.
Але, схоже, що заповідник от-от перетвориться на туристичну мекку: сюди їдуть за мальовничими гірськими та степовими краєвидами, пахучими травами, за глибокими ярами вздовж річки Каратюк, за найсмачнішою в Приазов’ї водою. Та й до Азовського моря зовсім близько: якихось 40 км. Заповідник відкритий для гостей з ранньої весни до пізньої осені. Та найкращим часом для відвідин є початок травня, коли квітне степ. Серед гранітних брил щороку блукає кілька тисяч туристів та кілька десятків художників. Перші шукають відпочинку від міської сірої буденності, другі полюють за натхненням. Для біологів заповідник – місце, де можна досліджувати близько 500 видів рослин, 18 з яких занесено до Червоної книги України. А археологи бачать перед собою сакральне місце, де нашарувались десятки археологічних культур, змішалися різні цивілізації.
Місцеві кургани, що віддавна були свідками ритуальних церемоній, стали могилами сучасників фараонів і скіфів, половців і воїнів десятиденної битви на ріці Калці у травні 1223 р. Тоді русичі з дружини князя Мстислава Романовича вперше відчули, наскільки нищівною може бути татаро-монгольська орда. Кожен четвертий воїн навіки залишився в цих степах, названих у літописі “місцем кам’янистим”. На честь тих давніх подій у 2000 р. в заповіднику було встановлено Поклонний хрест та зведено каплицю преподобного Іллі Муромця. В останній уїк-енд травня козаки з Українського реєстрового козацтва та жителі навколишніх місць традиційно влаштовують дні спомину про трагічну битву, а після панахиди проводиться посвята в козаки. Завершуються урочистості змаганнями з демонстрацією бойових вмінь козаків та пригощанням гостей козацькою кулешем.
Ніде, крім “Кам’яних Могил”, більше не зустріти деревій голий, тільки тут ще можна натрапити на цілі галявини диких орхідей та гладіолусів. А от кам’яні баби, що бовваніють вздовж екскурсійних маршрутів, не “тутешні”: їх звезли сюди в радянські часи з усього степу.
Пересуватися заповідником можна лише по екологічних стежках. Туристам, що відправляються на зустріч з цими прадавніми степами, варто пам’ятати: у заповіднику живуть лисиці і їжаки, зайці і ящірки, ласки й горностаї, сюди забігають кабани й косулі, тут можна побачити степову гадюку й вужа, жайворонка, сіру куріпку й фазана. Всі вони тут – у себе вдома, а ми – лише у них в гостях.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Адреса, телефони: Заповідник “Кам’яні Могили” розташований поблизу с. Назарівка Володарського району Донецької області. Тел. директора заповідника Віктора Сіренка: +38 0621 693 688.
Екскурсії: У заповіднику постійно знаходиться завідувач, який проводить екскурсії. Екскурсії проводяться з квітня по жовтень по п’ятницях, суботах і неділях, заявка на відвідування – за 2 дні. Вхід на територію заповідника – 3 гривні.
Як доїхати: З Києва потягом до Маріуполя або Запоріжжя. До Назарівки залізницею із Запоріжжя (станція Розівка за 12 км від заповідника) або автобусом Маріуполь-Кальчинівка (щоденно о 6:00, 10:00 і 14:00 з автостанції №2 у Маріуполі).

ЯК ДІСТАТИСЯ

МАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com .

По детальнішу інформацію звертайтесь за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Читайте також:

• Хортиця. Острів Свободи.

Микола Васильович Гоголь народився за старим стилем у березні. Якщо б тоді вміли передбачати долю за гороскопом, сказали б: Риба. Отже, натура меланхолійна і холодна, загадкова, мінлива, непередбачувана, але однозначно талановита. Коли в маленькій глиняній хатці пролунав крик немовляти, матір і батька хвилювало лише одне: чи залишиться він живим? Адже до нього всі новонароджені діти подружжя помирали. Коли мати Гоголя була вагітна майбутнім генієм, вона їздила до сусідньої Диканьки молитись іконі Миколи Чудотворця, яка дарувала життя приреченим. Сина, якому пощастило вижити, нарекли на честь святого.

Геній і дивацтво

Таємничість, віщі сни, рокові прикмети, якими так захоплювався Микола Васильович, він успадкував від своїх батьків. Так, батько майбутнього письменника тринадцятирічним хлопцем побачив свою майбутню дружину уві сні однорічною дівчинкою. Це сталося того дня, коли він з батьками, повертаючись із прощі, заїхав заночувати на хутір до сусідів Косяровських, у яких підростала маленька донечка Марійка. У ній Василь впізнав свою наречену. Він вірно чекав свою Марію, і лишень дівчині виповнилось 15 років, одружився з нею. Від своєї матері Микола Гоголь перейняв дивовижне вміння передбачати події, що стануться з ним, а також неймовірну схильність до фантазування.

Відомо, що генії нерідко бувають доволі посередніми учнями. От і Гоголь, навчаючись у Полтавському училищі і в Ніжинському ліцеї, не вирізнявся особливими досягненнями. Зате в ліцеї з успіхом грав у студентському театрі. Інша його “особливість” полягала у ставленні до жінок: він так ніколи й не одружився, а любовні стосунки з протилежною статтю вважав “гріховною пристрастю”. Щоправда, одного разу посватався до Анни Велигорської, але для небагатого Гоголя панна з аристократичних кіл була “недосяжною пристрастю”. Інша ж статська дама Смирнова-Россет, з якою він близько спілкувався, відлякувала дивакуватого письменника своєю жіночністю.

Про шлях Гоголя в літературі написано чимало томів, та вражає одне: нікому невідомий юнак, котрий приїхав до Санкт-Петербурга з далекої української губернії, невдовзі став одним із кумирів північної столиці Російської імперії, а за кілька років – бажаним гостем у Москві. Дванадцять років свого життя Гоголь провів за кордоном, вісім з яких – у Римі. Письменник любив приводити друзів у Колізей, тоді ще наполовину розкопаний і порослий травою, змушував їх лягати на спину і, спрямувавши погляд угору, казав: “Зараз ви бачите небо таким, яким його бачили древні”…

У світі Гоголь відомий як російський класик. Та сюжети більшості його творів, написаних російською мовою, розгортаються на теренах рідної Полтавщини, що дозволяє вважати Миколу Васильовича і класиком української літератури. Тож помандруємо разом цими місцями, аби побачити на власні очі, звідки письменник черпав натхнення.

У гості до Гоголя

Розпочнемо нашу подорож з Миргорода, який дав назву відомій збірці повістей. Здається, магією творів письменника тут дихає все довкола. Вже на залізничному вокзалі прибулих “зустрічає” сам Микола Васильович, оглядаючи гостей зі свого постаменту. Навіть “славнозвісна калюжа”, біля якої зустрічалися герої “Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”, – на тому самому місці, прямісінько в центрі.

Нині Миргород відомий як курортне містечко з численними бальнеологічними санаторіями. Його заснував земський лікар І. Зубковський, який відкрив чудові властивості місцевих мінеральних джерел. Він же розгадав і секрет відомої калюжі: вона не висихає в літню спеку і не замерзає в зимові морози тому, що її живлять підземні водяні ключі. А ще у Миргороді діє названий на честь письменника ресторан “Гоголь” (вул. Я. Вусика, 18, тел.: +38 050 305 5131; www.gogol.com.ua, де можна скуштувати смачні варенички або апетитні завиванці – за рецептами гоголівських часів.

Далі прямуємо до села Великі Сорочинці –саме тут 200 років тому народився майбутній геній літератури. У 1829 році повість Гоголя “Сорочинський ярмарок” прославила невідоме містечко на весь світ. Від пам’ятника письменнику на в’їзді до села прямуємо до будинку, де він народився. Нині там розташований літературно-меморіальний музей імені Гоголя. Є в селі і краєзнавчий музей, де ви доторкнетеся до світу гоголівських героїв сповна. А якщо хочете побачити їх “наживо”, приїжджайте до Великих Сорочинців у серпні на знаменитий Сорочинський ярмарок. Ярмаркувати сюди з’їжджалися вже з другої половині XVII століття! Нині ж на величезному ярмарку можна укласти угоду, придбати етно-сувеніри, а ще взяти участь у театралізованих виставах за мотивами гоголівських творів.

З ярмарку рушаємо до прославленого в гоголівських творах містечка Диканька. Оточена лісами, Диканька затишно примостилась на березі ріки Ворскла й донині славиться своєю патріархальністю та шанобливим ставленням до сивої давнини. На південній околиці Диканьки поруч з лісом видніється Миколаївська церква, де колись молилась мати Гоголя про збереження життя своєї майбутньої дитини. Мелодійний спів її дзвону чути аж до самої Полтави! І саме в Диканьці стоїть Троїцька церква, де, за переказами, коваль Вакула малював чорта у повісті “Ніч перед Різдвом”.

Якщо ж захочете провести у гоголівських місцях декілька незабутніх вечорів, тоді рушайте на розташований неподалік хутір Проні, де кілька років тому відкрився історико-культурний комплекс “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” (тел.: +38 050 305 5216). Тут можна навіть замовити театралізовану виставу з улюбленими гоголівськими героями! У шинку скуштуєте вареників від самої Солохи, козацької картоплі від коваля Вакули, справжнього борща з салом та пампушками.

Мандруючи гоголівськими місцями, не можна не заїхати до столиці області – Полтави. У світовій історії Полтава відома тим, що влітку 1709 року поблизу неї відбулась знаменита Полтавська битва між російськими військами Петра І і шведським військом Карла ХІІ. Одна із центральних вулиць міста – Гоголівська, на якій стоїть бронзовий пам’ятник письменнику. А в Полтавському обласному музично-драматичному театрі імені М.В. Гоголя йдуть вистави за його творами.

Залишаємо Полтаву й вирушаємо далі в село Гоголеве Шишацького району, де зростав малий Миколка, а нині діє заповідник-музей імені М.В. Гоголя. У залах батьківського будинку та флігелі розміщена експозиція, яка дає уявлення про епоху, в якій жили Гоголі, розповідає про життя й творчість великого письменника. На території заповідника росте чудовий парк-сад. Доріжками спустіться до дзеркальних вод ставка та пройдіться по алеї, де колись любив прогулюватися Микола Васильович. На невисокому пагорбі розташована дерев’яна альтанка “Мрія”, трохи далі – грот. Біля входу лежить великий камінь, на якому Гоголь часто сидів у задумі. Це місце здасться вам ліричним і трішки містичним. Словом, як у гоголівських творах.

Микола Гоголь: МІНІ-ДОСЬЄ

1 квітня (20 березня) 1809 року: Народився в селі Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії.

1828 р.: Переїхав до Петербурга.

1829 р.:Опублікував свій перший літературний твір “Ганс Кюхельгартен”.

1831-1832 рр.: Написав повість “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, яка зробила його знаменитим.

1935 рік: Опублікував збірку “Миргород”, куди увійшли “Тарас Бульба” та “Вій”.

1936 рік: В Александринському театрі Санкт-Петербурга ставлять “Ревізора” Гоголя.

1842 рік: Вийшов перший том славнозвісних “Мертвих душ”.

1845 рік: Перебуваючи у тяжкому душевному стані, спалив рукопис другого тому “Мертвих душ”.

21 лютого 1852 року: Помер, а за іншою версією – заснув летаргійним сном. Похований у Москві.

СВЯТКОВІ ЗАХОДИ ДО 200-РІЧЧЯ М. ГОГОЛЯ

Міжнародна виставка-конкурс карикатур “Світ Гоголя” (1 квітня – 1 травня 2009 р.): Галерея мистецтв Полтавського художнього музею:м.Полтава, вул. Фрунзе, 5, тел.: +38 053 256 3540.

Всеукраїнський театральний фестиваль “В гостях у Гоголя” (31 березня – 6 квітня 2009 р.): Полтавська область, м. Миргород: вул. Київська, 1, Палац культури, тел.: +38 053 555 4728.

Сорочинський ярмарок (19 – 23 серпня 2009 р.): Театралізоване свято за участю гоголівських героїв та фольклорних колективів України. Полтавська область, с. Великі Сорочинці, тел.:+38 053 250 8211; www.yarmarok.poltava.ua

Міжнародний фестиваль ГогольFest’2009 (5 – 27 вересня 2009 р.): Культурно-художній та музейний комплекс“Мистецький арсенал”: м.Київ, вул. І. Мазепи, 30; www.gogolfest.org.ua

Як дістатися

МАУ пропонують щоденні зручні рейси до Києва з найбільших міст Європи. З карткою “Панорама Клубу”ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Читайте також:

• Немає споріднених статей.

Торік Україна обрала свої сім чудес природи: заповідники, каньйони, бухти, печери й озера. Сьогодні ми розповімо про одне з них, розташоване в Карпатських горах, де так гарно будь-якої пори року. Що за чудо, спитаєте ви? “Морське око” Карпат - мальовниче озеро Синевир, що розкинулось на висоті 989 м над рівнем моря. Місце, наче навмисно створене для закоханих

Народжене з кохання

Походження озера, що заворожує красою, не могло не породити легенд. Тут все, як і очікуєш: море любові - й гострі скелі страждань. Найпопулярніший переказ про виникнення Синевира відносять до часів, коли всі гори належали графу, батькові блакитноокої красуні Синь. Якось граф вирушив перевірити, як працюють лісоруби, а Синь напросилася йти разом з ним. Дівчина блукала лісом, аж тут почула мелодію сопілки пастушка Вира. Юнка просила грати ще й ще, а тоді, перш ніж піти, пообіцяла повернутися. Таємні зустрічі ставали все частішими. Графське чоло - все похмурішим. Одного разу, коли Вир чекав свою кохану на галявині, графські слуги зіштовхнули на нього з гори величезний камінь. Дізнавшись про те, що сталося, Синь обійняла високу кам’яну могилу й гірко заплакала. Сльози так рясно капали з її очей, що невдовзі затопили всю галявину, а згодом і сама Синь зникла в блакитних водах. Утворене озеро люди назвали іменами обох закоханих. Вода його - кольору очей Сині, а острівець посередині - місце загибелі Вира.

Є й інший переказ, також сповнений любовної туги. Якось графську отару, яку пас молодий пастух Іван, загризли вовки. Зрозумів пастух: від графа пощади не дочекаєшся, тож вирішив утекти від неминучої розправи. Попрощався з коханою та й пішов у чужі краї. Тужив вівчар на чужині, щоночі виходив до берега моря виливати свій сум: “Всесильне море, хоч одним оком поглянь на мою Верховину, передай уклін землі рідній!” Стихія почула благання пастуха, крізь гори пробилася - і поглинула у водах графа та його слуг. А сама задивилася на горді Карпати й вирішила назавжди залишитися тут чистим морським оком.

Царство спокою

Синевир - це кришталева вода, неймовірно чисте повітря і віддаленість від цивілізації. До райцентру Міжгір’я якихось 32 км, та в горах кілометри мають здатність розтягуватись. Дорога здіймається в гори серед ущелин Синевирського перевалу. Зупиніться на його вершині й озирніться. Он на заході видно гряду Боржавських полонин, на півдні тягнеться хребет Вівчарський Верх, на південному сході височіє гора Стримба (1719 м), а десь внизу розсипаним намистом із перлин біліють хатини села Синевир з блакитною ниточкою річки Теребля, у чистих водах якої вирощують делікатесну форель.

Своєрідною брамою в царство тиші й спокою є корпуси турбази “Синевирське озеро“. До самого озера залишається півтора кілометра шляху, який варто подолати пішки: це заповідно-мисливське господарство, сповнене рідкісних рослин та тварин. На березі “морського ока” - затишний дерев’яний готель. То нічого, що на високогір’ї довго лежить сніг, а про інтернет ці гори ще не чули. Зате в номері по-домашньому потріскує грубка і стиха поскрипують половиці, а під час ранкової прогулянки берегом дрібними діамантами поблискує сніжок…

Синевир утворився близько 10 000 років тому, коли під час потужного зсуву гірські породи піднялися на дорозі швидкого потоку, загородивши його води греблею. Вода все ж знайшла вихід, й озеро стало проточним: за 60 метрів від його південно-східного берега схил пробиває самотній струмочок. А живлять синє карпатське “око” чотири інших струмки та підводні джерела.

Площа поверхні озера - близько 7 га, максимальна глибина - 22 м, середня - 8,2 м. Озеро, в якому живуть форелі та гольяки, складається з двох частин - глибшої північної та мілкішої південної. Озерна вода відрізняється незвичним смаком: вона позбавлена хлоридів. Влітку поверхня озера прогрівається до 20°С, зате на глибині - всього 4-5°С. У тихій воді відбиваються дерев’яні постаті Сині й Вира, створені 1984 року скульпторами Іваном Бровді та Михайлом Саничем.
Для збереження цього природного дива Карпатських верховин у 1974 році було організовано державний ландшафтний заказник “Синевирське озеро”, а 20 років тому - національний природний парк “Синевир” площею 40 400 га. Тут охороняється понад 10 000 рослин, 43 види ссавців, 91 вид птахів, 12 видів земноводних, 24 види риб.

Найбільш ефектно озеро виглядає з сусідньої гори Озірної (1496 метри), на вершечок якої веде дорога завдовжки 12 км. Свій початок вона бере за кілька метрів від дерев’яного готелю лісовою стежкою з біло-блакитним маркуванням, а від сідловини між горами Озірна і Бірок повернути на південь глинистою стежиною з зеленим маркуванням, яка й виведе до вершини. Підйом забере близько 6 годин. Зате, якщо пощастить, дорогою можна зустріти оленя чи козулю, полохливого зайця чи смішного борсука. Та головна нагорода - попереду: краєвид озера. З висоти здається, що на вас дивиться синє око з зіницею-островом в обрамленні густих вій-смерек. Морське око кохання…

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Національний природний парк “Синевир”:
http://synevir.karpat.org/; е-мейл: synevyr@karpat.org
Де зупинитися: За 1,5 км від озера розташована турбаза “Синевирське озеро”
Адреса: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Синевирська Поляна. Тел./факс: +38 03146 914 62. Вартість номерів від 150 до 300 гривень за добу.
Як доїхати: З Києва або Львова потягом до Ужгорода, звідти до селища Міжгір’я або міста Хуст - рейсовими автобусами, а тоді орендованим авто чи на таксі до Синевира.

ЯК ДІСТАТИСЯ

МАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва з найбільших міст Західної Європи. а також щоденні рейси з Києва до Львова, рейси до Львова з Мадрида, Барселони та Франкфурта і прямі щоденні рейси Відень-Львів

Читайте також:

• Немає споріднених статей.