Дива Балаклави
Тут не буває штормів: жодна буря не подолає плутаний меандр Балаклавської бухти. Птахам добре, їм краще видно синьо-зелені обійми моря і землі, які сплелися тут у формі літери S. Люди ж можуть милуватися балаклавськими пейзажами із суходолу та моря, а розтиражований тисячами листівок і сувенірів мис Фіолент “наживо” виявляється ще привабливішим. Це місце захоплюючої, неземної фотогенічності. Хоча таври, найдавніші жителі бухти й імовірні прообрази велетнів-лістригонів, естетикою особливо не переймалися, а займалися в тихій гавані улюбленою справою – піратством. Хто знає, може, колись кіноіндустрія і прославить хитрих таврів і довірливих мореплавців, як нещодавно піратів Карибського моря…
Звісно, таври й не відали, як народилась унікальна півторакілометрова бухта. Це сталось внаслідок опускання днища південного краю Балаклавської долини в епоху альпійського горотворення. Південна частина бухти глибоководна, північна мілкіша.
Від античних часів залишилося небагато, і ці згадки радше пов’язані з міфологією, аніж з архітектурою. Десь тут на Фіоленті, кажуть, стояв храм Іфігенії. Знакове місце. Недарма греки називали Балаклавську бухту Сюмболон-лімне, “Бухта символів”. Від греків не відставали давні римляни: саме в Балаклаві вони звели храм, присвячений Гераклу, рештки якого збереглися донині. Історія знала лише 13 таких святилищ у світі.
За античними сторінками історії йде сторінка візантійська: певний час тут мешкали ченці з Візантії. Далі вже не сторінка – цілий розділ. Генуезькі купці у XIV ст. затято боролися за зручну вузьку бухту зі своїми суперниками, князівством Феодоро. Князівство, втративши бухту Символів з рибальським селищем, довго ще намагалося її відвоювати: в 1433 р. між двома державами через це навіть спалахнула війна. На той час на 200-метровій горі Кастрон вже грізно піднімалися сірі мури фортеці Чембало – так транскрибували італійці давню назву Сюмболон. А от турки, які захопили Крим у 1475 р., місцевими топонімами не переймалися й дали бухті власну назву: Рибне гніздо або Балик-Лав, яка згодом перетворилась на Балаклаву.
Як і інші кримські фортеці, Чембало магнітом притягувала запорожців і навіть була захоплена козаками в 1625 р. Найдовше вони затрималися тут у XVIII ст., коли за наказом Катерини ІІ охороняли кримські береги від турків. Цариця й сама бувала в Балаклаві у 1787 р. Тоді її зустрічав загін амазонок (їх грали тогочасні гречанки): так вигадливо вітав Катерину фаворит Григорій Потьомкін.
Та перегорнімо наступну сторінку історії бухти. Кримська війна 1853 – 1856 років пригнала до берегів Балаклави весь цвіт британської армії – і вкрила поля й виноградники навколо обелісками на честь загиблих вояків. Саме англійці звели в Балаклаві за рекордні строки першу на теренах України залізницю, збудували балаклавську набережну й, забудувавши її магазинами та казино, назвали “Маленьким Лондоном”. Балаклавська битва відбулася біля села Кади-кой (сучасна Кадиківка) 13 жовтня 1854 р. Затонулий у бухті англійський корабель “Чорний принц” довго ще хвилював уяву місцевих хлопчаків. У тій уяві реальний вантаж медикаментів та провізії перетворювався на десятки уявних бочок з золотом.
ХІХ століття перетворює колишнє селище на престижний курорт з дачами російських можновладців та грязелікарнею. Один балаклавський чиновник навіть вирішив створити Балаклавську державу, про що й повідомив листом імператора Олександра ІІІ. Цар відповів лаконічно й дипломатично: “Закусуйте”.
Пізніше казкова краса бухти і сусідніх мисів Айя та Фіолент притягували в Балаклаву Олександра Пушкіна, Івана Айвазовського, Олександра Купріна, Лесю Українку.
ХХ століття змінило Балаклаву. В одній зі скель на західному березі в 1957-1961 рр. московські метрополітенівці видовбали штольні підземного заводу з ремонту підводних човнів. Завод загальною площею 5100 м² (ціле підземне місто!) міг одночасно ремонтувати сім субмарин, а на випадок ядерного удару вмістити 3000 людей й автономно існувати протягом трьох років! Унікальний секретний об’єкт у радянські часи охороняли так суворо, що й все місто разом з ним стало “секретним” і, відповідно, закритим.
Лише останнім часом Балаклава, що лежить під боком у Севастополя, знову згадала про своє курортне минуле, а в підземний завод зараз водять екскурсії. Води балаклавської бухти щороку заколисують яхти вітрильної регати “Кайра”, біля фортеці Чембало дзвенять мечами лицарі, а фанати дайвінгу дивуються чистоті місцевих вод біля скелястого мису Айя і розмірам балаклавських крабів. Айя – південний кордон Балаклави, що відокремлює Велику Ялту і Севастопольський регіон. Тут інший клімат, інша рослинність (28 представників місцевої рослинності занесені до Червоної книги України), до Балаклавської бухти часто запливають дельфіни. Тут можна побачити гігантські 200-річні сосни, а над ними – мешканця Червоної книги орлана білохвостого.
Дорога з Балаклави на Ялту приведе до мису Фіолент (тюркською – “Тигровий мис”) з древнім Георгіївським монастирем, заснованим ще в 891 р. Від обителі до Яшмового пляжу – спуск у 800 сходинок. Два в одному: тренажер для ніг і насолода для очей. Розумієш, чому мис називали Тигровим: земля тут плямиста, наче шкіра тигра. А скільки тут сонця! Над Балаклавою воно сяє 2300 годин на рік!
Як дістатися
МАУ пропонують прямі щоденні рейси Київ-Сімферополь, рейси Мюнхен –Сімферополь (щосуботи) та Франкфурт-Сімферополь (четвер, субота).
Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.
“Панорама Турc” пропонує індивідуальні турпакети до Криму з екскурсією до Балаклави, зокрема, на колишній секретний завод з ремонту субмарин. Подробиці – на сайті www.panorama-tours.eu або за e-mail: reservations@panorama-tours.com.ua.
Tags: Балаклава