Archive for the ‘Замки’ Category

Підземне царство

Tuesday, June 30th, 2009

Ірина Пустиннікова, ПАНОРАМА
www.castles.com.ua

Карстове плато Чатир-Даг з неземними, неначе з Місяця, пейзажами багате на печери, колодязі та гроти – всього їх тут налічується понад 160. В усіх цих підземних царствах хоч влітку, хоч взимку тримається однакова температура – близько +9 +11ºС. Еміне-Баїр-Хосар, Тисячоголова, Холодна та багато інших тутешніх печер варті того, щоб хоч раз їх побачити. Та найбільш відома з них – унікальна печера “Мармурова”, відкрита у 1987 р. Віднайшли це диво природи спелеологи сімферопольського Центру спелеотуризму “Онікс-Тур” під керівництвом Олександра Козлова. “Мармурова” – справжня королева Чатир-Дагу: вона займає 60% сумарної площі й 40% загального об’єму всіх карстових утворень масиву.

Печера складається з трьох головних елементів: прямої Головної галереї завдовжки 725 метрів, звивистої Нижньої галереї, довжина якої 960 метрів, та бічного “Тигрового ходу” протяжністю 390 метрів. Спелеологи недарма включають “Мармурову” до п’ятірки найгарніших туристичних печер світу. Тут є на що подивитись: Галерея казок, велетенські зали Головної та Нижньої галерей, щедро прикрашені скульптурними сталагмітами й сталактитами, закручені меандри й таємничі відгалуження… Хоча розвідано вже 2050 метрів печери, екскурсійний маршрут лише трохи перевищує один кілометр. Зате не треба хвилюватися через відсутність альпіністських навиків: вхід до підземного царства пролягає через штучний 10-метровий тунель. Ще в 1992 р. “Мармурову” було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер.

До речі, а чому “Мармурова”? Відповідь знають геологи: печера закладена у верхньоюрських мармуроподібних вапняках. Печера заглиблюється під землю на 10-80 метрів. А ще геологи запевняють, що це одна з найдавніших карстових печер гірського Криму.

Біля входу гостей зустрічає сам Господар “Мармурової” – де ж це хто бачив печеру без хазяїна? Солідний чолов’яга, вусатий, у шоломі – до такого відразу проймешся повагою, дарма що він з каменю. Спелеологи стверджують, що коли Господар печери починає “плакати”, дослідникам туди ліпше не ходити. Подумаєш, скажуть скептики, то лише казочки для туристів. Але ні, таки правда. І вчені феномен кам’яних сліз можуть пояснити: підвищена вологість у печері є небезпечною для спелеологів, тож коли вода конденсується на камінні біля лазу, змушуючи Господаря плакати, екскурсію до “Мармурової” краще відкласти.

У цій печері вкотре переконуєшся, що Природа – неабиякої майстерності скульптор. Це вона віками вкривала стіни печери вапняковими драпуваннями та коралітовим килимом кам’яних квітів, облаштовувала кам’яні водоспади й озерні каскади, це вона розділила зали мальовничими колонами й виростила кам’яні “кактуси” і “перли”, це вона створила сталагміти, схожі на Мамонта й Царівну-жабу, голови Дракона і Господаря печери, а ще Діда Мороза (ох, яким дивним здається цей зимовий гість у літньому Криму!). На дні одного з карстових колодязів було знайдено кістки печерного ведмедя – і такі колись тут водились “екскурсанти”. А зал Перебудови зустрічає гостей темрявою – щоб ті ж гості потім ахнули від захвату, коли світло прожекторів заллє цей гігантський простір: 4000 м², більш як 20-метрова висота – це вам не жарти. Ще б пак: зал Перебудови – один з найбільших печерних залів світу. До речі, тільки в “Мармуровій” можна побачити унікальний семиметровий сталагміт, який не виростає з дна, а розлігся на боці поруч з крихкими мереживами маленьких озер. Екскурсоводи називають його “Баштою, яка впала”. І справді, схоже.

На цьому чудеса “Мармурової” не закінчуються. Є тут ще Палацова зала, де туристів вітають колони “Король” та “Королева”, а поруч юрбиться королівський почет з найрізноманітніших сталагмітів. Є хаос вкритих коралітами кам’яних брил у Залі Троянд, що сховалась у заповідній Нижній галереї. А ще зали Надій, Люстрова, Балконна, Шоколадна…

Покидаючи “Мармурову”, розумієш, що годинна екскурсія – це дуже мало. І відразу даєш собі обіцянку коли-небудь обов’язково повернутися в цю тиху підземну казку. А тим часом насолоджуватися враженням, яке печерні фотографії справлять на родичів і друзів, й казати собі: “Я бачив це диво!”

Як дістатися

kiev flights
МАУ пропонують до чотирьох рейсів на день з Києва до Сімферополя та прямі рейси Франкфурт-Сімферополь (четвер, субота).

Купуйте квитки на сайті МАУ www.flyUIA.com. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.
Також телефонуйте за номером 566 для абонентів МТС (згідно з тарифним планом), Київстар і life:) (1 грн. за хвилину розмови) та Beeline (0,95 грн. за хвилину розмови).
“Панорама Турc” пропонує індивідуальні турпакети до Криму. Подробиці – на сайті www.panorama-tours.eu або за e-mail: reservations@panorama-tours.com.ua.

Корисна інформація

Проїзд із Сімферополя

До печери можна дістатися власним або громадським транспортом (тролейбусом до зупинки “Добре-Третє” або “Зарічне”, далі автобусом до села Мармурове). Не прогавте поворот біля села Зарічне на 17 км траси Сімферополь-Ялта. Від траси до печери курсують автобуси й таксі (вартість проїзду – близько 80 грн).

Від села починається 8-кілометровий підйом до входу, що пролягає заповідним лісом. Дорогою можна відвідати Парк птахів у селі Мармурове.

Екскурсії до “Мармурової”

Центр спелеотуризму “Онікс-Тур”, м. Сімферополь, тел.: +380 652 256 348, www.onixtour.com.ua

Вартість квитків для входу в печеру: 50 грн з особи.

Демократичний Херсонес

Wednesday, July 23rd, 2008

@PANORAMA
Iryna Pustynnikova(www.castles.com.ua)

З чого починалася демократія в Україні? З першої Конституції? З УНР? З козацьких рад? Копайте глибше: перша демократична республіка на теренах нашої держави з’явилася ще в V ст. до н.е. І заснували її греки на Гераклейському півострові. Звучить дуже вже по-античному? Насправді ж ідеться про територію сучасного Севастополя!

З назвою міста-колонії все просто: поліс лежав на півострові, а “півострів” грецькою - якраз Херсонес. З політикою теж нескладно: вищим органом державної влади було народне зібрання - агора. Зате з історією просто не буває ніколи: Херсонес майже весь час воював. Точніше, воювали з ним. У ІІ ст. до н.е. особливо дошкуляли скіфи - і Херсонес покликав на допомогу полки понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. Військовий союз завершився поразкою скіфів і… втратою Херсонесом власної незалежності. Місто стало частиною Боспорського царства, а пізніше потрапило під владу Риму, з демократичного полісу перетворившись на колонізаторський форпост у північному Причорномор’ї. Тож про колишню свободу нагадували хіба що легенди.
Найвідоміша з них - про патріотку Гікію, дочку архонта (себто правителя) Ламаха. Багатства Херсонеса не давали спокою боспорському царю Асандру. Тож він вдався до хитрощів: запропонував Ламаху одружити Гікію зі своїм сином. Та херсонесці поставили умову: чоловік Гікії ніколи не покине стін Херсонеса. Довелося погодитись. Коли за два роки Ламах помер, новим архонтом обрали не сина Асандра, а шанованого жителя міста - Зіфа. Це розлютило боспорського царя, тож він вирішив силою відібрати собі владу. Щороку у річницю смерті батька Гікія влаштовувала тризну, на яку сходилися люди звідусіль. Скориставшись із цього приводу, Асандр став відправляти до Херсонеса нібито на тризну по сотні воїнів щороку. Вони начебто везли для Гікії подарунки, а насправді залишалися у місті, переховуючись у пивницях дому Гікії. У третю річницю смерті Ламаха двісті боспорських вояків чекали на сигнал до нападу на місто. Одна зі служанок Гікії випадково випустила пряльце, нахилилася до щілини подивитися, куди воно закотилося, й побачила у підвалі озброєних воїнів. Так Гікія здогадалася про зраду свого чоловіка. Вона не скасувала тризну, але просила херсонесців чекати на її знак. Коли сп’янілий боспорський царевич заснув, Гікія наказала підпалити свій будинок. Усі боспорські воїни загинули, а вдячні херсонесці поставили на честь своєї спасительки дві статуї.
Шкода, але ті статуї Гікії не збереглися. Зате самому Херсонесу судилася довга доля. У ті часи, коли багато грецьких міст гинули під п’ятою гуннів, міцні високі стіни Херсонеса оберігали його від ворожих зазіхань. Місто пережило інші причорноморські поліси майже на тисячоліття, у V ст. увійшло до складу Візантійської імперії, а в ІХ ст. навіть стало її військово-адміністративною областю. Зникли театр й античні храми, змінилася навіть назва міста: візантійці звали його Херсоном, слов’яни - Корсунем. Що цікаво: обидві назви залишилися на карті України, але закріпилися за іншими містами. Сама ж назва-прототип тривалий час припадала пилом століть, щоб врешті-решт ожити як Національний історико-археологічний заповідник “Херсонес Таврійський”, що був названий торік серед семи чудес України.
Слов’яни теж свого часу зазіхали на Херсонес. Київський князь Володимир так розлютився, коли Візантія не виконала умов угоди з Київською Руссю, що в 988 р. виступив проти Херсонеса й підкорив місто після дев’ятимісячної осади. Саме в херсонеській базиліці князь Володимир прийняв християнство.
А Херсонес волів залишатися мирним торговим містом і портом. З півдня сюди прибували морем тканини, олія та зброя, з півночі - жито й домашні тварини. І лише нові господарі Чорного моря в ХІІІ ст., генуезькі купці, Херсонесом не цікавилися, засновуючи свої факторії в інших місцях. Місто витримало одну навалу кочівників, а друга, на чолі якої стояв хан Едигей з Золотої Орди, стерла його з поверхні землі. В середині XV ст. життя колись великого могутнього поліса припинилося.
Лише в 1827 р. офіцер Чорноморського флоту Крузе розпочав проводити розкопки на місці колишнього міста поблизу Карантинної бухти. Цей рік вважається датою другого народження Херсонеса.
Нині до заповідника входять 5 археологічних комплексів: городище Херсонеса Таврійського, некрополь в Карантинній бухті, фортеці Чембало і Каламіта в Інкермані та Балаклаві (обидві - в межах Севастополя), античні садиби та 11 пам’яток архітектури. Чи не найцікавіший об’єкт - найбільша башта Зенона, яка добудовувалася протягом не одного століття. У заповіднику зібрана чудова колекція епіграфічних пам’яток, серед яких відома присяга громадян Херсонеса (ІІІ ст. до н.е.). Зібрання музею налічують понад 200 тисяч експонатів візантійської й античної культур.
Тисячі туристів приїжджають сюди щороку, щоб пройтися головною алеєю міста, побачити руїни театру, мармурові колони давніх храмів, залишки могутніх стін та башт римської цитаделі. Ось тут шуміли міські квартали, тут працювала гончарна майстерня, а тут був колодязь… Силует колонади здається дивно знайомим: колись він прикрашав купюру достоїнством 1 гривня. Демократія, та й годі!

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Національний заповідник «Херсонес Таврійський»: знаходиться в межах міста Севастополь (АР Крим, Севастополь, вул. Древня, 1; тел.: +38 0692 24 1415).
Офіційний сайт заповідника: www.chersonesos.org.
Екскурсії можна замовити за телефонами: +38 0692 24 1301, +38 0692 23 1561.
Вартість вхідних квитків - 10 грн.

ЯК ДІСТАТИСЯ ЗАПОВІДНИКА “ХЕРСОНЕС”?

kiev flightsМіжнародні Авіалінії України пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Сімферополя до двох разів на день, а також прямі рейси з Берліна до Сімферополя та з Франкфурта до Сімферополя.

Феодосія

Tuesday, July 1st, 2008

@PANORAMA
Iryna Pustynnikova(www.castles.com.ua)

Коли йдеться про відпочинок у Криму, більшість туристів прямує на південний берег півострова - до Ялти, Алушти чи Фороса. Та досвідчені відпочивальники обирають менш галасливу східну частину узбережжя, де теж є свої перлини. Приміром, Феодосія, якій вже понад 2500 років. Опинившись на перетині часів і культур, місто зібрало під одним небесним дахом вірменські храми, фортечні мури, мусульманські мечеті, неординарні музеї. І до всього цього ве-е-ликий бонус - Чорне море

Згідно з легендами, під феодосійською горою Мітрідат пролягли нескінченні печери, десь тут захований жезл Гермеса, і час від часу пробігає таємничий золотий кінь. Та навіть без легенд у Феодосії, заснованій давніми греками в середині VI ст. до н.е. під назвою Кафа, є на що подивитись. Пляж - пляжем, але для справді насиченого уїк-енду на цьому курорті ми радимо відвідати такі пам’ятки:

1. Міські укріплення та Генуезька фортеця

У північній частині міста, на Карантинному пагорбі, розташовані Генуезька фортеця ХІІІ-XVI ст. та масштабні міські укріплення зі стінами 12 м заввишки і 2,5 м завширшки. У 1266 р. генуезькі купці домоглися в намісника Золотої Орди передачі греко-аланського селища Кафа в їхні руки. Так на узбережжі Чорного моря виникла нова факторія, центр чорноморських колоній італійських купців. Частина фортеці, Цитадель, - то замок у замку. Тут містилися консульський палац, резиденція католицького єпископа, казначейство, суд, склади, а ще контора для перевірки ваг. Кожен купець приїздив сюди зі своїми терезами, щоб добряче заплутати покупців.
Наприкінці XVIII століття більшість споруд Цитаделі втратили своє значення і були розібрані. Минуле пам’ятають хіба що башти Климента і Кріско (XIV ст.) з великими фрагментами фортечних мурів, та в’їзна брама. А неподалік порту здіймається в небо візитівка міста - башта Костянтина (1382-1448 рр.).
Вхід на територію фортеці вільний.

2. Дача Стамболі

Найгарніша зі споруд середмістя Феодосії зведена в 1909-1914 рр. За легендою, її автором став батько віденської сецесії Отто Вагнер. Дача в мавританському стилі будувалася на замовлення тютюнового фабриканта Йосипа Стамболі. Це був коштовний (вартістю в 1,1 млн. крб.!) подарунок красуні дружині магната на десятиріччя шлюбу. У радянські часи в споруді діяв санаторій, зараз тут містяться міні-готель та кафе. Та головне - збереглися прекрасні інтер’єри початку ХХ століття.
Контакти: Феодосія, просп. Айвазовського, 47, тел.: +38 06562 30082; feokampari@rambler.ru

3. Національна картинна галерея ім. І. Айвазовського

Феодосія - рідне місто цього відомого мариніста. Тут він народився в 1817 р. в родині бідного торговця з вірменської слобідки, тут працював з 1848 по 1900 роки, тут і похований поблизу церкви Сурб-Саркіз. Першими “полотнами” Айвазовського були стіни сусідніх будинків, на яких він малював вуглиною. У 1845 р. художник зводить за власним проектом будинок з великою майстернею, в якому нині діє його музей. Свого часу тут бували І. Рєпін, І. Шишкін, М. Третьяков, А. Чехов. За участю Айвазовського в місті відкриваються археологічний музей, публічна бібліотека, збудовані приміщення концертного залу, морський торговий порт, залізнична гілка з Сімферополя.
Споруду галереї мариніст прибудував до власної майстерні в 1880 р. За його заповітом, галерея стала власністю міста. Нині в ній зберігається понад 12 000 марин (картин на морську тематику), з них 417 робіт належать пензлю Айвазовського.
Контакти: Феодосія, вул. Галерейна, 2, тел. +38 06562 30929, 30006. Сайт галереї: www.aivazovsky.euro.ru; e-mail: gallery1880ika@mail.ru. Працює щодня, крім середи, з 9:00 до 20:00, по вівторках з 10:00 до 14:00. Вартість квитка - 20 грн, дитячий - 10 грн.

4. Фонтан Айвазовського

У Ювілейному парку, що в центрі міста, 1888 року було відкрито спроектований Іваном Айвазовським фонтан у східному стилі. Він став не тільки візитівкою курорту, а й справжнім спасінням для спраглих - з нього можна було безкоштовно напитися. Над краном висіло срібне горнятко з написом: “Випийте за здоров’я Івана Костянтиновича та його родини”. З 2007 р. фонтан отримав власний голос: тут транслюється класична музика.

5. Мечеть Муфті-Джамі

Зведена за стамбульським взірцем у 1623 році, коли Кафа належала Туреччині. Поряд із мечеттю - обов’язковий восьмигранний мінарет, збудований з великих тесаних глиб вапняку, та залишки турецьких лазень. Муфтi-Джамі упродовж століть слугувала храмом туркам, кримським татарам і вірменам. У 1975 р., після тривалого запустіння, її повністю відновили кримські та київські реставратори. Нині це діюча кримсько-татарська мечеть, де щоп’ятниці проводяться служби.
Адреса: Феодосія, вул. Караїмська (колишня вул. Леніна), 6.

6. Вірменські храми

На перехресті вулиць Вірменської та Караїмської в затінку дерев ховається церква св. Сергія (1363 р.). Храм цікавий колекцією пам’ятних хачкарів (хрест-каменів), вмурованих у його стіни. У 1888 р. церква св. Сергія постраждала від пожежі й була відбудована на кошти знову ж таки І. Айвазовського. Саме тут художника хрестили в 1817 р., тут він вінчався з першою дружиною Ю.Я. Гревс, у цій церкві його відспівували у 1900 р.
Оборонна церква архангелів Михаїла і Гавриїла, споруджена 1408 р., розміщена на вул. Вірменській, 11. Храм зведений за взірцями італійської романської архітектури.
Церква св. Георгія (вул. Нахімова, 32) колись була складовою частиною Георгіївського монастиря XV ст. За легендою, храм зведено ще в ХІІІ ст. Зараз святинею опікується численна вірменська громада Феодосії.

7. Літературно-меморіальний музей Олександра Гріна

Саме у Феодосії народжувалися романтичні твори великого мрійника О. Гріна. Письменник жив у місті в 1924-1930 рр. і створив тут романи “Дорога нікуди”, “Джессі і Моргіана”, “Та, що біжить по хвилях”. Будинок, в якому мешкав письменник, легко впізнати завдяки рельєфному панно “Бригантина”. Біля входу - якір, а музейні кімнати оформлені як Трюм фрегата, Каюта капітана Геза, Кліперна, Каюта мандрів.
Контакти: Феодосія, вул. Галерейна, 10, тел. +38 06562 31309, +38 06562 32108. Працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10:00 до 16:30. Вартість квитка - 10 грн, для дітей - 5 грн.

ФЕОДОСІЯ: КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Сайти Феодосії: www.feodosia.euro.ru; http://south-east.crimea.ua/; www.kafanews.com,
Туристичний сервер Криму: www.tour.crimea.com
Тури в Феодосію пропонує “Панорама Турс”: www.panorama-tours.eu, е-мейл: reservations@panorama-tours.com.ua.
Найцікавіші події сезону: До 30 серпня - Фестиваль аматорських театральних колективів; 18-31 липня - XV Міжнародний камерний фестиваль “В гостях у Айвазовського”; 27 липня - День міста Феодосія.

ЯК ДІСТАТИСЯ ФЕОДОСІЇ

kiev flightsМАУ пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Сімферополя до двох разів на день, а також прямі рейси з Берліна до Сімферополя та з Франкфурта до Сімферополя.

З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Купуйте квитки на сайті МАУ. По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 5050.

Луцьк. Замок Любарта.

Monday, May 26th, 2008

by Iryna Pustynnikova
http://www.castles.com.ua/
©PANORAMA

Верхній замок або Замок Любарта - головна пам’ятка столиці Волині, Луцька. Це єдина з українських фортець, яку бачив чи не кожен житель країни. Хоча б тому, що тримав у руці купюру в 200 гривень. 28-метрова В’їзна башта Луцького замку місце на звороті банкноти заслужила. Ще б пак: ідею об’єднаної Європи вперше було озвучено саме в його стінах. І сталося це в 1429 році

Lutsk castle

Перша згадка про Луцьк з’явилася близько 1000 року, коли князь Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русі. Першим ділом князь велів збудувати тут фортецю, котра згодом не раз зупиняла нападників. Так, у 1150 р. Лучеськ (таку назву він мав у давнину) витримав шеститижневу облогу полків засновника Москви Юрія Долгорукого. Від граду каміння, яким лучани зустріли непрошених гостей, ледь не загинув син Долгорукого, князь Андрій Боголюбський.
Втім, у замку вміли не лише воювати, а й культурно відпочивати. У шахи грали точно: археологи знайшли різьблені кістяні фігури. Та в XIII ст. форпост, як і інші твердині Західної України, довелося “ліквідувати”. Це була вимога татар стосовно всіх територій, які платили їм данину: таким чином вони прагнули уникнути заколотів з боку місцевого населення.
Замок відродився в часи правління князя Любарта (у 1340-х). Люстрація, тобто опис твердині від 1545 р. стверджує, що в ті часи в Луцьку був не один, а два замки. Другим був Окольний замок, де жили міщани. Нині від нього збереглася лише башта Чарторийських і фрагменти стін.
Пам’ять людська зафіксувала, як насипав князь Любарт греблю до граду, загативши ріку Стир, як влаштував у В’їзній башті підйомний міст, як поступово замінював дерев’яні укріплення на муровані, домішуючи в розчин курячі яйця. А така кладка, як відомо, - на віки. В цій споруді добре помітно, як готика плавно переходить у Ренесанс: будівництво замку завершилося аж у 1542 р.

Lutsk castleА в 1392 р. в міста з’являється новий хазяїн - князь литовський Вітовт Великий. У січні 1429-го він запрошує до Луцька європейських монархів аж з 15 держав. В гості до князя приїхали німецький монарх (він же імператор Священної Римської імперії) Сигізмунд, датський король Ерік IV, польський монарх Владислав II Ягайло, великі магістри Тевтонського та Лівонського орденів, легат Папи римського Мартіна V, великий князь московський Василій ІІ у супроводі митрополита Фотія і князів Тверського та Рязанського, посол візантійського імператора Іоанна VIII Палеолога, інші можновладці. Про сім’ї монархів та кількість челяді не варто й згадувати - всього прибуло понад 15 000 гостей. Сам же Луцьк тоді ледве налічував 5 000 мешканців. На “самміті” розглядалися важливі проблеми: спільна коаліція проти могутньої Османської імперії (ось звідки в Євросоюзу ноги ростуть!), рівні права для католицької та православної церков та, між іншим, коронація Вітовта. Папський нунцій уже віз до столиці Волині обсипану діамантами корону. Та чи вона зникла десь у дорозі, чи, як стверджує луцька легенда, її розрубали на шматки й розвезли по всій Європі, та стати королем Вітовту не судилося. Кузен Ягайло рішуче відмовився вважати Вітовта самодержцем, хоча володіння князя простягалися від Балтики до Чорного моря. Місцеві кажуть, що родич просто позаздрив красі діамантової корони.

А які витрати були! Лише на бенкет, що супроводжував зародження європейської дипломатії, пішло 700 волів, 1400 баранів, 100 зубрів і лосів, а вже гусей і курчат ніхто й не брався рахувати. Лилися ріки пива й меду, щодня по 700 діжок! Схоже, Середньовіччя рішуче ігнорувало сам термін “дієта”…

Lutsk castleЛегенди пам’ятають і наступного власника замку. Кажуть, що князь Свидригайло сім років пас овець на Волощині, доки не отримав у 1434 р. улюблений Луцьк у володіння. За Свидригайла місто претендує на об’єднавчий центр всієї України-Русі: в князівській раді 1436-38 рр. засідали київський воєвода та подільський староста. Та після смерті Свидригайла в 1452 р. Луцьк втрачає значення центру.

Проте історія замку на цьому не закінчилася. Три башти твердині - Владича, Любартова, Стирова - і нині стоять, з’єднані міцними обіймами 10-метрових стін. У Владичій містяться арсенал та унікальна колекція дзвонів. У Любартовій - виставка будівельної кераміки “Плитниця”. А камені фундаменту вказують на місце, де були палац Вітовта та церква Івана Богослова.
Щороку на замковій території проходять лицарські турніри “Меч Луцького замку”. І здіймається над міським базаром град Любарта: сакральне над буденним, вічне над сьогоденним. Так було в XIV столітті, так є зараз, нехай так буде і далі.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Адреса: Україна, м. Луцьк, вул. Кафедральна, 1.
Замок відкритий для відвідувачів щодня з 10-00 до 19-00. Вхідний квиток для дорослих - 4 грн., для дітей - 2 грн., екскурсія замком - 20 грн.
Екскурсії до Луцька влаштовують туристичні фірми:
Alta-Tour, Київ, тел.: +38 044 526 37 90. E-mail: info@alta-tour.com
Danapris, Київ, тел.: +38 044 2843337. E-mail: danapris@svitonline.com

Як дістатися до Луцька?

kiev flights

МАУ пропонують щоденні зручні рейси до Києва з найбільших міст Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.
Купуйте квитки на сайті МАУ.

По детальнішу інформацію звертайтеся за телефоном у Києві +38 044 581 50 50.

Хмельниччина. Cерце Поділля.

Tuesday, May 13th, 2008

©PANORAMA
Text and photos
by Iryna Pustynnikova
http://www.castles.com.ua/


Знаєте, як гарно на Хмельниччині на початку літа? Квітучі сади перетворюють села на біло-молочні озерця серед зелених м’яких пагорбів, а ліси й галявини вкриваються різнобарвним килимом. Тут ви побачите іншу Україну: не спокійну Волинь і не запальний карпатський регіон. Подоляни взяли в кожного регіону потрошки - і коктейль вийшов свіжий та апетитний!

Khmelnytskyi regionПоділля - край одвіку прикордонний, а тому толерантний. Яскравий приклад тому - Хмельниччина, яка нині є зразком мирного співіснування різних народів. Тут віками пліч-о-пліч жили українці й поляки, євреї й татари, росіяни і німці. Тут тихо сусідять між собою церкви, костели, синагоги й кірхи. І на строжі цієї мирної ідилії стоять фортеці. Надто ласим був цей шматок землі для чужинців, надто часто вони мріяли стати тут господарями. Тому по всій території області розкидані сірі велетні-охоронці: замки в Сатанові, Жванці, Старокостянтинові, Летичеві, Меджибожі, Ізяславі. Проте пальма першості, безумовно, належить Старій Фортеці в Кам’янці-Подільському.
М’який клімат і повноводні ріки Поділля приваблюють сюди любителів відпочинку на природі. Тож ласкаво просимо до майже раю!

Місто імені гетьмана

Якщо піднятися на пагорб, де височіє телевізійна вежа, увесь Хмельницький - столиця області, - лежатиме як на долоні. Квартали висоток сусідять з одноповерховими забудовами, мости з’єднують береги Західного Бугу, а по околицях сяють топазами невеличкі озерця.
Дивно, але факт: гетьман Богдан Хмельницький, який “позичив” місту своє прізвище, ніколи тут не бував. Попри це, хмельничани поставили йому аж два монументи. Біля філармонії (вул. Гагаріна, 7) Хмельницький гарцює на мускулистому коні, а неподалік залізничного вокзалу (вул. Проскурівська, 92) зустрічає гостей міста з булавою!
Getman KhmelnitskyiЦентр Хмельниччини вперше згадується в літописах 1493 року як село Проскурів. Завдяки вигідному розміщенню на перетині торговельних шляхів у 1946 р. воно стає центром тоді ще Кам’янець-Подільської області (Хмельницькою вона стала в 1954 р.).
Хмельницькому довго довелося доводити, що він заслужив на обласний статус не лише завдяки значному залізничному вузлу. Зараз у цьому місті неможливо впізнати Проскурів 1880-х, описаний Олександром Купріним у повісті “Поєдинок“. А допоміг йому… ринок, добре відомий в Україні та за її межами. Хмельницький, що не мав ані архітектурних пам’яток, ані значної промисловості, вирішив поставити на “карту” торгівлі. І виграв! Важко знайти інше поселення, яке б так розквітло за останнє десятиліття. У місті з’явилися готелі, кафе та ресторани на будь-який смак. А ще музично-драматичний театр ім. Петровського (вул. Соборна, 60), театр ляльок “Дивень” (вул. Проскурівська, 46) та Краєзнавчий музей (вул. Грушевського, 68).
На жаль, більшість давніх пам’яток міста знищила пожежа 1822 р. Найстаріша зі вцілілих споруд Хмельницького - церква 1837 р. Зате на території приміського села Ружичанка археологи знайшли поселення трипільської культури, а в передмісті Лезневого (мікрорайон Хмельницького) - предмети побуту середини ХІІІ ст.

Давня столиця Поділля

Kamyanets

Для багатьох гостей Хмельниччини пунк призначення номер один - Кам’янець-Подільський, древня столиця краю. Місто займає третє місце у країні за кількістю архітектурних пам’яток, яких тут більше ста! Найвідоміша з них, що стала символом та візитівкою поселення, - Кам’янець-Подільська фортеця XIV ст. Своєрідною фортецею було колись і саме місто. Вірменський бастіон та міська брама біля Турецького мосту (одного з найстаріших у Східній Європі), Різницька й Кравецька башти - ось неповний перелік фортифікацій Кам’янця.
Інша унікальна споруда міста - Петропавлівська катедра. Це ренесансний храм зі статуєю Мадонни на вершечку турецького мінарету. Парадоксальне поєднання непоєднуваного! Упродовж 1672-1699 рр. містом правили турки, які й перетворили християнські святині Кам’янця на мечеті. Наступна - польська влада, - залишила архітектурні східні віяння, але встановила на верхівці статую Богородиці.
Kamyanets, LauraThe most valuable art treasure in Kamyanets, a headstone of 21 year-old Laura is stored in the Petropavlivska cathedral. From 1874 to 1876 the talented sculptor, Viktor Brodskyi, made his masterpiece from a block of white Carrara marble. In that time, the Hermitage fought for this statue, but the town saved Laura.

У Петропавлівській катедрі зберігається найцінніший мистецький скарб Кам’янця - надгробок 21-річної Лаури Пшездецької. З 1874 по 1876 рр. талановитий скульптор Віктор Бродський виготовляв свій шедевр із брили білосніжного карарського мармуру. Реалістичність образу перевершила всі сподівання. Свого часу “боротьбу” за цю статую вів сам “Ермітаж”, але місто відстояло Лауру.
Найфотогенічніша з церков Кам’янця - дерев’яна Хрестовоздвиженська на Карвасарах (один з районів Кам’янця). Найпомітніший же - Георгіївський храм: його блакитні бані добре видно з усіх боків Старого міста. Від часів, коли 40% населення тут становили євреї, збереглася велика синагога поблизу Гончарної башти.
На другому поверсі відновленої міської Ратуші в центрі Старого міста діють музеї Магдебурзького права та грошей. Цікава експозиція відділу археології, який міститься в приміщенні вірменського торгового будинку. Тут же знаходиться ресторан “Стара фортеця” (тел.: +38 03849 253 66).

Перлини Хмельничиини

За величчю фортець та історії Кам’янця ховаються інші скарби - не такі відомі, але, безперечно, варті уваги.
StarokostantynivУ місті Старокостянтинів є на що подивитися навіть бувалому туристові. Чого лише варта величезна Оборонна башта (XVI-XVII ст.)! У радянські часи її перший ярус “окупували”… міліціонери, які влаштували тут тир. А на березі Случа красується замок князів Острозьких (1561-1571 р.р.) - візитівка міста. У 1648 р. форпост був свідком сутичок козацьких загонів Богдана Хмельницького з польською армією, котрі закінчилися перемогою козаків. Одразу біля замкових стін починається міський пляж - тут можна купаться й одночасно милуватись краєвидом фортеці й водяного млина (XIX ст.) на протилежному березі.
Неможливо побувати в Бакоті, древній столиці Пониззя, а нині селищі Кам’янець-Подільського району, й не закохатися в цей край назавжди. Сюди їдуть, щоб побачити тисячолітній Михайлівський печерний монастир і уявити, як ченці жили в цих печерах-келіях на 120-метровій Білій скелі. Край вражає мальовничими дністровськими кручами, природними джерелами з мінеральною водою, впорядкованими пляжами й незвичайно чистою і теплою водою Дністра. Для мандрівників з наметами тут справжній рай!
А який прегарний ландшафтний парк зберігся в селі Маліївці Дунаєвецького району! Заклав його в XVIII ст. відомий майстер паркового мистецтва Д. Клігер. Незабутнє враження справляє печера Кармалюка зі штучним водоспадом над нею. А терасою вище стоїть палац, зведений у 1788 р. у стилі Людовіка XVI для магнатів Орловських. Чотири кам’яні атланти втомлено тримають на кремезних плечах балкон, з якого відкривається чудова панорама парку. Нині Маліївецький парк є частиною природничого національного заповідника “Подільські Товтри“.
Можна ще довго слухати про історію й архітектурні пам’ятки цього краю. А ще краще - з наплічником за плечима, у компанії друзів рушити в повну пригод мандрівку прекрасною Хмельниччиною.

ХМЕЛЬЧЧИНА
КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Замовлення екскурсій
Турфірма “Від”, м. Кам’янець-Подільський, тел.: + 38 03849 221 27; www.vid.mkc.com.ua
Турагентство “Данілов & Ко”, м. Кам’янець-Подільський, тел.: +38 03849 254 50, e-mail: danko@kp.km.ua

Де зупинитись і відпочити?
“Енеїда”
Великий тризірковий готель у центрі міста. Вартість номерів - від 150 до 330 грн. При готелі працюють ресторан, кафе, салон краси, конференц-зали, паркінг.
Адреса: м. Хмельницький, вул. Театральна, 8. Тел.: +38 0382 795 932.

Готельно-туристичний комплекс “Гетьман”
Готель в історичній будівлі (1735 р.) у середмісті має паркінг та басейн. Вартість номерів - від 385 до 550 грн.
Адреса: м. Кам’янець-Подільський, Польський ринок, 8. Тел.: +38 067 588 22 15.

Готель “Gala”
Готель на 14 номерів (середня вартість 200 грн). При готелі працюють кафе, є бювет з мінеральною водою, більярд.
Адреса: м. Кам’янець-Подільський, вул. Лесі Українки, 84. Тел.: +38 03849 28 106.

Готель “Клеопатра”
Чотиризірковий готель у новому центрі міста. Ресторан, солярій, більярд, салон краси, сауна, басейн, тренажерна зала. Вартість номерів - від 300 до 650 грн.
Адреса: м. Кам’янець-Подільський, вул. Огієнка, 39. Тел.: +38 03849 65 681.

Готель “Ксенія”
Приватний готельний на 55 номерів різних класів від 60 до 550 грн. До послуг гостей сауна, два басейни, більярд, перукарня.
Адреса: м. Кам’янець-Подільський, Жванецьке шосе, 3. Тел.: + 38 03849 20 379, e-mail: hotel@xenia.org.ua

Готель “SN”
Приватний готель з сауною, басейном, закритим паркінгом. Вартість номерів - від 200 до 350 грн.
Адреса: м. Старокостянтинів, пров. 9 Березня, 2/2. Тел.: +38 03854 33 553.

Як дістатися Хмельниччини?

kiev flights

МАУ пропонують щоденні зручні рейси до Києва з найбільших міст Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі

Феодосія. Генуезська фортеця.

Monday, May 12th, 2008

Iryna Pustynnikova ©PANORAMA
http://www.castles.com.ua/

Стародавня Кафа, а нині південно-східний курорт Криму, Феодосія вимірює свій вік не роками - тисячоліттями. Кого лише не бачило це місто за своє життя: і ровесників легенд еллінів, і вірменські колонії, і підприємливих генуезців, і завойовників-турків, і запорізьких козаків… Про їхні діяння й досі пам’ятають древні стіни феодосійської Цитаделі, що розкинулась на Карантинному пагорбі в північній частині міста

Genovese Citadel

Благодатний край, ласий шматочок, омріяна територія - ці слова однаково справедливі як для сучасного Криму, так і для середньовічного, коли він був вотчиною Золотої Орди. Хто знає, яка доля спіткала б невеличке селище Кафа, засноване давніми греками в середині VI ст. до н.е., якби торговці з італійської Генуї не викупили його у татарського хана в 1266 р. Не в останню чергу завдяки генуезцям це місто стало цілою епохою, сповненою слави і легенд.

І справді, невдовзі після приходу італійців настає золотий вік Кафи: вона перетворюється на велике торговельне місто й одну з основних перевалочних баз для караванів, що йшли в Європу із Середньої Азії, Індії та Китаю. Розуміючи привабливість Кафи для татарських нападників, генуезці стали зводити навколо неї кам’яні стіни (12 м заввишки і 2,5 м завширшки), укріплені двадцятьма шістьма баштами! За Середньовіччя генуезька фортеця, що мала дві лінії оборони - зовнішню (з містом всередині) та внутрішню, втричі меншу Цитадель - стає одним з наймогутніших укріплень у Європі, наводячи жах на ворожі флоти.

Однак міцні фортечні мури не допомогли генуезцям у боротьбі з Магометом Другим - турецьким правителем, який назавжди вигнав італійців з Криму й перетворив Кафу на столицю своєї кримської провінції. Новий правитель встановив контроль над судноплавством у Чорному морі, закривши доступ до нього для європейських негоціантів. З того часу місто змінює свій характер: вулиці Кафи втрачають свою колишню жвавість, гамірність та дух великої торгівлі. Єдине, що не змінилося, то це статус міста - воно, як і раніше, було головним невольничим ринком Криму. Звідси полонених українців відправляли у рабство в Туреччину, Італію та інші країни. Мабуть, саме тому й більшість легенд про феодосійську Цитадель пов’язані не з привидами чи підземними ходами, а із втечами з чужинської неволі. Ось лише один з переказів - про чорнооку красуню Оксану, продану в Кафі в гарем, та все ж нескорену і горду. Запорізький козак Павло, що до нестями кохав дівчину, визволив її, переодягшись жінкою, що продавала одаліскам сукні та мереживо. Виніс Оксану, заховану в кошик з тканинами, на спині - і прощавай, неволя!
Свідки минулого, древні фортечні стіни пам’ятають і морський похід козаків на Кафу під проводом Петра Сагайдачного (1616 р.). Тоді запорожці штурмом захопили потужну твердиню, знищили 14-тисячний турецький гарнізон й визволили безліч полонених.

Внутрішнє укріплення фортеці - Цитадель, - має вигляд неправильного чотирикутника з вапнякового каменю. Колись на її території містилися палац, резиденція католицького єпископа, казначейство, будівля суду, контора для перевірки ваг (кожен купець приїздив зі своїми терезами), склади та крамниці для особливо цінних товарів: хутра, ювелірних виробів, шовку. Проте наприкінці XVIII століття більшість споруд Цитаделі втратили своє значення і були розібрані. Минуле пам’ятають лише башти Климента і Кріско (Христа), обидві XIV ст., з великими фрагментами фортечних мурів, та в’їзні ворота. А неподалік порту здіймається в небо візитівка міста - башта Костянтина (1382-1448).
Поблизу Цитаделі, під захистом міських укріплень, збереглися кілька 700-річних вірменських храмів. Серед них є і діючі, як от церква Іверської ікони Богоматері (1348 р.)

Втім, Феодосія - не лише унікальне історичне місце, але й “цитадель” культури і мистецтва. Після екскурсії фортецею зайдіть до Феодосійської картинної галереї ім. Івана Айвазовського (вул. Галерейна, 2), в якій зібрано найбільшу колекцію полотен цього видатного художника-мариніста. Збудувавши галерею 1845 р., Айвазовський подарував її рідному місту, де прожив усе своє життя. А неподалік розташувався музей письменника-романтика Олександра Гріна (вул. Галерейна, 10, тел.: +38 06562 31 309). Не дивно, що “Та, що біжить по хвилях”, привиділась йому саме у Феодосії.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Екскурсії Кримом та Феодосією пропонують:
Туристична фірма “Ніка-тур”: м. Феодосія, тел.: +38 06562 31 490,
e-mail: ttb@ru.sf.ukrtel.net
“Панорама Турс”: www.panorama-tours.com.ua

Все про відпочинок у Феодосії: http://www.kafanews.com/, http://i-feodosia.com/,

Як дістатися Феодосії?

kiev flights

МАУ пропонують щоденні рейси з Києва до Сімферополя, а також рейси з Берліна до Сімферополя (щовівторка) та із Франкфурта до Сімферополя (щочетверга та щосуботи).

З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви отримаєте 398 миль в економічному класі та 597 миль у бізнес-класі на маршруті Київ-Сімферополь; 1074 милі в економічному класі й 1611 миль у бізнес-класі на маршруті Берлін-Сімферополь; 1000 миль та 1500 миль відповідно на маршруті Франкфурт-Сімферополь.

З Сімферополя до Феодосії (112 км) найкраще дістатися маршрутними автобусами або таксі з залізничного вокзалу.

Кременець. Замок королеви Бони.

Thursday, May 8th, 2008

©PANORAMA
Iryna Pustynnikova
http://www.castles.com.ua/

Ранок. Спить Кременець, притулившись до підніжжя гори Бони. Величний корпус Кременецького ліцею, вишукана дзвіниця Миколаївської церкви та інші старовинні будинки міста відпочивають в очікуванні нового дня. Можливо, їм сняться колишні гості Кременця: великий композитор Ференц Ліст, геніальний Оноре де Бальзак, брат Адама Міцкевича Олександр, український геній Тарас Шевченко… Їхній спокій стереже з майже 400-метрової висоти замок королеви Бони

З’явилась Кременецька фортеця задовго до Бони - дружини польського короля Сигізмунда І. Є гіпотеза, що збудували твердиню ще в VIII-IX століттях. Перші ж письмові згадки про сам Кременець зустрічаються в польських книгах 1064 року. Гучної слави Кременецький замок здобув після того, як Хан Батий з великою монгольською ордою взимку 1240-41 років підійшов до міста, але так і не зміг здобути його.
В історію ж твердиня увійшла під іменем польської володарки італійського походження - Бони Сфорца. Скільки дивного та недоброго говорили свого часу люди про неї. Начебто прагнула королева вічної юності, а що чарівних кремів та пластичної хірургії в ті часи не було, то використовувала Бона Сфорца кров невинних дівчат. Їх кидали на гострі кілки решітки-перекриття в одній з башт Кременецького замку, а ярусом нижче Бона приймала нелюдський душ… А легенда про міст з волосся, по якому королева діставалася до замку? А переказ, який стверджує, що Бона переховується в криниці підземного палацу й на Великдень виходить з підземелля, тримаючи у роті золоті ключі від таємної скарбниці, повної золота? І хоча історики стверджують, що Бона, володіючи волинськими маєтками понад 20 років, жодного разу не відвідала їх, строкате полотно, виткане з давніх легенд, бентежить уяву. Ех, де наші кіношники? Це ж який фільм можна зняти на такий сюжет, та ще й у такому гарному місці - серед зелених Кременецьких гір на Тернопільщині!
Легенди легендами, а замок все ж багато чим зобов‘язаний дружині Сигізмунда І. У 1536 році король подарував їй Кременець та околиці. Нова господиня укріпила високі замкові стіни, три вежі, казарми, господарські споруди та порохівні. Управляючи краєм через своїх старост, Бона запровадила систему непосильних грошових і натуральних податків, мордуючи народ з усією жорстокістю чужоземки. А від‘їжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вивезла з Кременця 70 возів (!) добра.
Позбувшись італійки, замок і далі ніс свою варту. Тривалий час цю видатну оборонну споруду ніхто не міг здобути. Аж у вересні 1648 року військо полковника Максима Кривоноса взяло фортецю в облогу. Півтора місяця тривали запеклі бої між козаками та шляхтою. Нарешті твердиню було здобуто і зруйновано. Відтоді замок так і не відбудували. А на П‘ятницькому цвинтарі, під горою, біліють вапнякові хрести на козацьких могилах.
Нині Замкова гора - туристичний об‘єкт Кременецького державно- історичного архітектурного заповідника, причому квитки для відвідування руїн замку не потрібні. Тисячі людей приїжджають сюди, щоб помилуватися фортечними мурами та чудовою панорамою міста, яка відкривається з гори. Готична арка в’їзної брами веде до замкового подвір’я. Колись тут височіла місцева телевізійна вежа, а нині лише руїни фортечних стін щербато бовваніють над Кременцем. Ось тут, ліворуч, колись була криниця. Її в 1530-х роках вибили в скелі вояки гарнізону, адже без води не витримати тривалих ворожих облог. Це звідси, за легендою, у Великдень вийде Бона з ключами і знову шукатиме того, кому б передати свої підземні багатства.
Ох, ці давні легенди…

Екскурсії по місту і замку організовують:
У Києві: Бюро подорожей “Картаж”
Тел.: (044) 243-51-31.
У Тернополі: Туристична фірма «Алім Тур»
Тел.: (0352) 521-545

Як дістатися Кременця?

До Тернополя курсують поїзди з Києва. Далі з Тернополя до Кременця (60 км) - маршрутними таксі або рейсовими автобусами.
kiev flightsДо Києва ж МАУ пропонує щоденні зручні рейси з найбільших міст Європи до Києва.

З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватиме милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

Золочів. Замок з таємницями.

Tuesday, May 6th, 2008

©PANORAMA
Ірина Пустиннікова
http://www.castles.com.ua

Із Франції часів мушкетерів та кардинала Рішельє в далеку північну країну 350 років тому відправилася зовсім юна Марія-Казимира д’Арк’єн, дочка капітана королівської гвардії та монаршої гувернантки. А ще - майбутня польська королева. Її притулком став Золочівський замок з єдиним в сучасній Україні Китайським палацом, яким так пишається нині Львівщина

Дівчинка була фрейліною принцеси Марії Людвіги, нареченої польського короля Владислава IV Вази. Марія-Казимира й гадки не мала, що минуть роки - і польський трон дістанеться їй. А з ним і шлейф з легенд та бувальщин про найромантичніше кохання монаршої пари в самому центрі Європи.

Zolochiv CastleКажуть, привид Марії-Казимири й досі блукає підземеллями Золочівського замку. А нещодавно, подейкують, з’явився і новий потойбічний гість: Чорний Лицар тривожить спокій заповідника, шукає щось у Китайському палаці. Може, це коханий Ян намагається знову побачити свою Марисеньку?

Це сталося в 1656 році. Любов короля Польщі Яна ІІІ Собеського (1629-1696) до французької красуні спалахнула миттєво, з першого погляду. Яну тоді було 27, Марії - 15. Це полум’я кохання вони зберегли до старості. Одружитися одразу не могли, бо Марія була на той час заміжня. Лише 1665 року Ян ІІІ Собеський і Марія-Казимира взяли шлюб. Попереду - 30 років разом і 13 дітей, з яких дорослого віку сягнули лише 4. А ще - війни проти турків, коронація і тріумф під Віднем 1683 року, коли війська короля зупинили просування Османської імперії до Європи. А які щемкі, ніжні листи він їй писав! Із 300 опублікованих послань до коханої 80 написано з Галичини.
Злі язики шепотіли: “Марися керує Яном, а вже Ян - Польщею”. Королеву відверто не любили: іноземка, недостатньо шляхетна, спустошує скарбницю… Навіть те, що вона була кумою Людовіка XIV, який хрестив її сина Якова, не покращило справи. Гордій королеві потрібно було хоч іноді почуватися в безпеці. Для усамітнення вона обрала одну з літніх резиденцій - фортецю у Золочеві, вотчину батька Яна - Якова Собеського. Замок мав стати старшому Собеському своєрідним монументом - та по-справжньому вдихнула душу в ці стіни його невістка.

Замок був нашпигований секретами. Господар та його дружина мали окремі кімнати. Вікна з покоїв пані виходили на зовнішній бік фортеці, де була охорона: саме з цього боку в стіні було пророблено потайний хід до скарбниці. Між двома частинами замку був ще один прохід, аби пан міг будь-якої миті потрапити до коханої. Та кажуть, ці ходи - дитячі забавки порівняно з тим підземним тунелем, який начебто зв’язував замок з навколишнім світом.

Особлива гордість Золочівського замку - туалети. Так-так, саме банальні нужники, котрі в часи Марії-Казимири були великою рідкістю. А золочівські до того ж так майстерно зроблені, що стали предметом вивчення сучасних фахівців.
У 90-х роках Марія часто усамітнюється в Золочеві. Саме тоді з’являється незвичний для Галичини Китайський палац. І нехай дослідники знизують плечима, не знаходячи в споруді рис китайської архітектури, фантазія місцевих майстрів, які жодного разу не були за Китайським муром, породила унікальну вишукану будівлю.
От така варіація казки про Попелюшку. Сам замок за останні роки завдяки старанням директора Львівської галереї мистецтв пана Бориса Возницького значно погарнішав після реконструкції. З 2004 року тут діє експозиція східного мистецтва, проводяться чайні церемонії та лицарські турніри. А от крапки в історії Марисі так і не поставлено: дітлахи із захватом переказують свідчення відчайдухів, які бачили в підземеллях загадкову Білу Пані.

Неподалік замкових воріт стоять 10-тонні камені-велети, привезені зі зруйнованого у XVI ст. замку в селі Новосілки, що на Львівщині. На сірому тілі висічено кілька рядків невідомою мовою. А вище - терновий і маковий вінки, які переплелися, наче дві обручки. Між вінками - невеличка дірка. Кажуть, якщо маєш таємне бажання, треба вкласти до дірочки палець і швидко повертіти ним. Якщо бажання матеріальне, слід крутити в бік сухого тернового вінка. Хочеш романтики - в бік квітучого вінка. Якщо бажання не здійснилося - значить, палець був не той. Нічого не вдієш, треба їхати до Золочівського замку знову!

Корисна інформація

Музей-заповідник “Золочівський замок” працює щодня, крім понеділка, з 10:00 до 16:30. Вартість квитка - 3 гривні.
Адреса: Львівська обл., м. Золочів, вул. Замкова, 3, тел.: +38 03265 33 385.
Екскурсії до Золочівського замку організує туристична фірма “Галінтур” (м. Львів):
тел.: +38 0322 97 0821, e-mail: galintour@mail.lviv.ua

Як дістатися Золочіва?

kiev flightsМАУ пропонують прямі щоденні рейси з Києва до Львова. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” на маршруті Київ-Львів ви отримаєте 311 миль в економічному класі та 467 миль у бізнес-класі. Також ви можете скористатися прямими рейсами до Львова із Барселони та Франкфурта і прямими щоденними рейсами Відень-Львів. З карткою “Панорама Клуб” ви отримаєте 1000 миль в економічному класі та 1500 миль у бізнес-класі на маршрутах Відень-Львів і Франкфурт-Львів, а на маршруті Барселона-Львів - 1203 милі і 1805 миль відповідно.

Дивовижна Хотинська фортеця

Wednesday, April 30th, 2008

Text and photos by Iryna Pustynnikova ©PANORAMA
http://www.castles.com.ua/

З усіх українських замків Хотинська фортеця припала до душі кіношникам найбільше. Ця кам’яна кінозірка за більш ніж 40-річну кінематографічну “кар’єру” зіграла безліч ролей: французької бунтівної Ля Рошелі та суворого англійського замку, казкового палацу із казок Г.-Х. Андерсена та середньовічної твердині з творів Р.-Л. Стівенсона. І в кожній ролі фортеця була неперевершеною!

Як і належить зірці, Хотинська фортеця ховається від зайвих поглядів: можна проїхати все одноповерхове містечко на Буковині, навіть не підозрюючи, який скарб приховує воно на березі повноводного Дністра. За “охоронця” їй править пам’ятник герою Хотинської війни 1621 року гетьману Петру Сагайдачному, встановлений біля входу до твердині. Далі тягнеться кілометровий високий земляний вал Нової фортеці, зведений у 1718 році за проектами французьких інженерів. І лише за ним оку відкривається запаморочлива панорама 700-річної Старої фортеці, з дитинства знайомої за улюбленими фільмами, серед яких - “Три мушкетери“, “Стріли Робін Гуда“, “Айвенго“, “Чорна Стріла”.
Вона виникла ще в часи Київської Русі. Вже тоді твердиня, що захищала переправу через Дністер, була однією з наймогутніших у Східній Європі. З середини XIV століття Хотин увійшов до складу Молдавської держави, яка зміцнила прикордонний форпост.
Khotyn fortressДо нашого часу збереглися п’ять башт на високих (до 60 метрів!) стінах, прикрашених орнаментом з червоної цегли. Подекуди орнамент переривається: це шрами на тілі фортеці-кінозірки, отримані від ворожих ядер. Адже до початку кінематографічної кар’єри замок довгі століття був воїном. Придивіться до однієї з ран - побачите червоний силует глечика. Кажуть, у такий спосіб хотинці увічнили пам’ять про мужню дівчину, яка, за легендою, врятувала гарнізон від спраги. Це було давно, під час облоги Хотина. Тоді на території замку ще не було колодязя. Оборонці твердині мужньо захищалися, але спрага - ще один ворог, який підточував сили. Допомогти зголосилася юна дівчина. Вночі по мотузяній драбині вона спустилася до струмка, який і нині оббігає фортецю на шляху до Дністра. Піднімаючись нагору з глечиком води, дівчина стала мішенню для отруєної стріли. Сил вистачило донести воду до змучених воїнів, на руках яких дівча й померло. А оборонці замислилися про криницю.

Ось вона, в центрі Комендантського двору. 65-метровий колодязь в твердому скельному ґрунті - справжній тріумф людини над природою. А неподалік - рештки Комендатського палацу, який за панування у Хотині Османської Порти правив за золоту клітку для 37 бранок гарему паші. Тут були славетні турецькі бані та басейн. Красуні мали навіть власного косметолога, чиї чудодійні рецепти археологи знайшли кілька років тому.
Білокам’яні готичні вікна та масивний портал прикрашають замковий храм. Зараз у його підвалинах міститься діорама Хотинської битви 1621 року, перемога козаків у якій врятувала Західну Європу від вторгнення яничар. Здавалося б, що могли зобити проти 400-тисячного війська Османа ІІ 57 тисяч поляків та 40 тисяч козаків? Хан самовпевнено прогнозував: під стінами Хотина у війську козацькому він буде снідати, а у фортеці, у війську польському - обідати. Не вийшло: запеклі бої тривали п’ять тижнів, полягла половина вояків - та фортеця лишилася нескореною. До речі, на бранців у ті часи чекала сумна доля: замок був замалий для численних полонених, тож багатьох просто скидали в Дністер з найвищої башти Смертників.
Та це було давно. Зараз Хотинська фортеця радо приймає тисячі туристів, які їдуть сюди за дивом - і назавжди закохуються в замок-кінозірку.
Фортеця розміщена на вул. Свято-Покровська, 40А, тел. (03731) 22-932, diaz@ukrtel.net. Відкрита для відвідувачів щодня з 9:00 до 18:00.

Вхідний квиток для дорослих коштує 4 грн, для дітей - 2 грн. За можливість фотозйомки доведеться “викласти” ще 1 грн.
Екскурсії по фортеці організовують:
Туристична фірма “Пілігрим”,
м. Київ, тел.: (044) 501-7-888.
Туристична компанія “Навколо світу”:
м. Чернівці, тел. (0372) 58-52-95, 58-52-63.

Як дістатися Хотина?

Дістатися Хотина найкраще з Чернівців (50 км) або Кам’янця-Подільського (22 км) автобусом. До Чернівців щодня курсують поїзди з Києва (http://www.uz.gov.ua/).

kiev flightsМАУ пропонують прямі щоденні рейси до Києва практично з усіх міст Західної Європи. З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватиме милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.
Купуйте квитки на сайті МАУ

Губків. Соколиний замок.

Tuesday, April 29th, 2008

©PANORAMA
Iryna Pustynnikova (www.castles.com.ua)

Опинившись у цьому краї, який за силу експресії та красу ландшафтів називають Волинською Швейцарією, важко повірити, що він є частиною спокійної та флегматичної Рівненщини. Незбагненно, як посеред рівнинного Полісся виріс неповторний гірський пейзаж. Його окрасою свого часу був Губківський замок. Нині на горі висотою понад 32 метри височать руїни твердині, історія якої щедро приправлена легендами

Легенди Губківського замку, що в Березнівському районі Рівненської області, яскравими латками вкривають білі плями історії, яких чимало назбиралося за віки існування твердині. Село Губків, біля якого вона нині стоїть, часто змінювало назву: Хрупков, Губка, Гапків… Хоча вберегтися від татарських набігів така тактика не допомагала. Вперше замок, а разом з ним і церква на його подвір’ї, і власники фортеці - князі Семашки, згадуються у літописах у 1504 р., після чергового наїзду степовиків. Хоча існувала фортеця ще задовго до того: вже в Х-ХІІІ ст. у води Случа вдивлявся дерев’яний форпост древлян, який з часом наростив кам’яні “м’язи”. Зараз віднайти сліди князівського дитинця під силу хіба археологам. А от легенди живучіші за дерево. Одна з них переповідає історію кохання князівської красуні-доньки до простого парубка, що жив на протилежному березі Случа. Князь, зрозуміла річ, заборонив закоханим зустрічатися й посадив доньку у найвищу замкову вежу. Та вночі дівчина і хлопець ставали соколами й літали на побачення. Довідавшись про це, старий князь прокляв молодят - і вони, навіки залишившись птахами, оселилися в горах, які відтоді стали називати Соколиними.

Інші легенди розповідають про таємний підземний хід до Княж-гори, яким користалися в разі потреби і Семашки, і нові власники Губкова, могутні князі Даниловичі. Починався, кажуть, той хід з глибокої криниці на замковому подвір’ї. При бажанні можна пошукати на горі невелику присипану землею ямку - мурована криниця була десь тут. А де легенди про підземелля, там і перекази про міфічне золото, заховане у них. Довгі століття ці гіпотетичні скарби князів Семашків не давали спокою місцевим індіанам-джонсам, які з кірками та лопатами в руках намагалися віднайти золото. Знайшли чи ні - не знаємо, а хто знає, той не розкаже. Тим більше, що князі тримали в підвалах не тільки скарби, а й в’язнів…

Та й до сучасних мисливців за чужим майном у замку було кому похазяйнувати. Не завжди вбережуть від непрошених гостей товсті мури та високі башти: так, у 1596 р. козаки під проводом Григорія Лободи оволоділи Губківським замком. А найекзотичнішими зайдами, від яких Губкову дісталося в 1708 р., були шведи. Побешкетували скандинави добряче, а ще чума допомогла - і за даними на 1727 р. у Губкові лишилося тільки 38 хат та бургомістр. Тут вже не до торгівлі. А раніше ж містечко славилося ярмарками, на які припливали човни по Случу. В ті часи річка була судноплавною.
1729 р. вцілілі жителі переселилися за Случ і засновували нове поселення - Людвипіль (тепер Соснове). Замок, що з 1708 р. стояв пусткою, почав занепадати і руйнуватися. Колишні губківчани на місці, де була стара призамкова церква, 1708 р. вибудували дерев’яний храм Параскеви з дзвіницею і дзвонами, відлитими волинськими майстрами. Храм простояв два з половиною століття пліч-о-пліч з замком, а в 1943 р. його спалили фашистькі окупанти. Зараз поблизу мальовничих руїн височіє нова церква, вже третя на цьому місці.
Нині Замкова гора входить до Надслучанського регіонального ландшафтного парку. Краєвиди, які відкриваються з руїн замку, зачаровують, а чисте повітря навколишніх лісів п’янить як гарне вино та лікує не гірше за найкращі ліки. Тут розумієш: не так вже й важливо, чи ховав у фортечних підземеллях старий князь золоті злитки. Бо найбільший його скарб дістанеться в спадок кожному, хто закохається в красу Надслучанської Швейцарії.

Замовлення екскурсій до Надслучанської Швейцарії: Березнівський краєзнавчий музей, тел. 803653 54-869.
Де зупинитись у Губкові: Приватні садиби “Азалія” (тел.: 803 653 56-241) та “Затишок” (тел.: 803 653 66-241).

Як дістатися Губкова?

kiev flights

МАУ пропонують щоденні зручні рейси до Києва з найбільших міст Європи. Купуйте квитки на сайті МАУ.
З карткою учасника програми “Панорама Клуб” ви накопичуватимете милі на всіх рейсах МАУ та рейсах авіакомпаній-партнерів: Air France (за винятком рейсів Київ-Париж-Київ), Austrian Airlines, KLM, Swiss International Air Lines, TAP Portugal.

З Києва прямуйте до Рівного одним із щоденних поїздів.
З Рівного до Губкова (65 км) можна дістатися автобусом.